«Книжковий світ» знову качає м'язи

      Щоосені протягом уже багатьох років журналісти намагаються порівняти Форум видавців у Львові та «Книжковий світ» у Києві, підвести їх до певного спільного знаменника. Зазвичай такі спроби виявляються не на користь останнього  з кількох причин. Крім усього, львів'яни разом із постійними симпатиками Форуму з інших міст і країн цілий рік збирають гроші на омріяні книжки. А мешканці «українського Вавилону» приголомшено і розгублено блукають поміж стендів без жодного «керма», де і коли відбуваються «круглі столи», творчі вечори та інші такі необхідні для книгоманів дійства. Лише студентська молодь, поінформована про відкриття ярмарку, аншлагує відомих авторів. Менш відомі літератори сиріточками стоять при стендах зі своїми книжками, зустрічаючи сльозою зворушення і подяки кожного випадкового охочого купити їхню книжку для автографа.

      Чимало досить успішних і небідних вітчизняних видавництв ігнорують «Книжковий світ». Причина банальна. У Львові всі привезені книжки розкуповують, у Києві — велику частину продукції доводиться забирати назад на склади. Навряд чи столичні мешканці бідніші за львівських. Впирається все у ту ж таки атмосферу заходу.

      Проте порівнювати ці дві українські книжкові події доводиться лише з однієї причини. В такій чималій країні, як наша, подібних заходів має бути щонайменше разів у кільканадцять більше — хороших і різних, ярмарків і форумів, розпродажів і фестивалів. І щоб цікаву, інтелектуальну, хітову, попсову, класичну й будь-яку іншу книжку державною мовою можна було купити (чи хоча б побачити на власні очі) не лише на подібних ярмарках, а на кожній книжковій розкладці у всіх містах України. І щоб книжки ті не мали вигляд бойових листівок чи підпільної самвидавчої продукції, а викликали до себе не лише повагу, а й читацький апетит.

      У Києві натомість першого ж ярмаркового дня головний редактор видавництва «Факт» Леонід Фінкільштейн просто розлякав і спантеличив українських книгоманів своїм баченням того, як слід популяризувати українську класику. Цей доволі успішний видавець довго оббивав пороги Міністерства культури, випрошуючи гроші на «меценатський проект» зі словами, що він «не просить грошей, а пропонує їх дати». Першою дистрофічною і обшарпаною ластівкою цього проекту стала книжка Михайла Коцюбинського вартістю... 3 гривні. Про яку повагу до книжки, до класиків літератури і до себе особисто може йтися за такого підходу?

      Перші два дні роботи «Книжкового світу», на жаль, асоціювалися з діамантом в алюмінієвій оправі чи з прислів'ям: «Ой уміла готувати, та не вміла подавати». Навколо стендів різних видавництв, чудову продукцію багатьох з яких хотілося скуповувати оптом, походжали — без перебільшень — живі зірки української літератури. Проте не багато людей цих зірок упізнавали. А їхні творчі вечори, розкидані університетськими аудиторіями, для переважної більшості відвідувачів були наче навмисно «зашифровані». Якась лінь і нехіть витали між людського ярмаркового потоку.

      А даремно. Адже програма зустрічей із письменниками на «Книжковому світі» справді неймовірно цікава і насичена. Ще сьогодні і завтра український книгоман зможе не лише на власні очі побачити, а й поспілкуватися з Мариною та Сергієм Дяченками, Марією Матіос та Андрієм Кокотюхою, Василем Шклярем та Дмитром Стусом, Ірен Роздобудько та Юрком Покальчуком. Головне — не лінуватися.

КОМЕНТАР ІЗ ПРИВОДУ:

Костянтин Родик, книжковий експерт, головний редактор часопису «Книжник ревю»:

      — Не знаю, хто продукує розчарування і песимізм навколо цьогорічного Київського міжнародного книжкового ярмарку. Як на мене, відвідувачів значно більше, ніж торік. Лише першого дня, відвідавши кілька презентацій, я бачив аудиторії, ущент заповнені студентами і старшокласниками. Однозначно, що ярмарок розвивається і потроху стає доволі презентативним. А те, що поки значна частина видавців не бере в ньому участі, то це справа креативних особистостей, які б узялися швидко цей захід підняти. На жаль, сьогодні з-поміж організаторів креативних особистостей немає. Саме в цьому полягає причина, чому за сім років «Книжковий світ» не виріс у достатньо помітне і популярне явище. А те, що деякі видавці знову активно нарікають на державу, то їм доречно нагадати приклад хоча б тих-таки поляків. Польські видавці вибороли собі право розбудувати нормальний книжковий бізнес під гаслом «Далі від держави». Поки наші видавці не припинять проституювати перед державою, підставляючи їй «перед і зад» в намаганні мати за це якісь преференції, українська книга із кризи не вийде. Стосовно ціни на книжку скажу, що цей товар не мусить бути дешевим. Тим більше, несерйозно видавати українську класику в паршивій палітурці за три гривні. Це аж ніяк не додасть поваги і популярності ні вітчизняній класиці, ні українській книжці в цілому.