У серпні «УМ» констатувала, що Запоріжжя претендує на лідерство серед регіонів у контексті протистояння між недавніми побратимами по Майдану. Йшлося про розборки, у тому числі й судові, фігурантами яких виступали запорізькі соціалісти й голова обласної держадміністрації Юрій Артеменко. Мінімізувати пристрасті могла б здатність обох сторін до компромісу, однак за стіл переговорів колишні однодумці так і не сіли.
Суд «губернатор» прогнозовано виграв. Однак не встигла Феміда встановити, що перший секретар обкому СПУ Сергій Кузьменко таки марно звинувачував Юрія Артеменка в задіянні на свою користь передвиборчих ресурсів відомого бізнесмена Костянтина Григоришина, як фактично той же камінь метнув у «город» «губернатора» голова правління ВАТ «Запоріжабразив» Анатолій Береза. Як член центральної ради партії «Народний союз «Наша Україна» і керівник депутатської фракції «нашоукраїнців» в облраді, пан Береза публічно заявив про те, що Артеменко лобіює в області інтереси Григоришина.
Демократизацію регіону, вважає керівник «Запоріжабразиву», ускладнює та обставина, що «губернатор» перебрав на себе і партійне лідерство, ввів до складу ради обласного осередку НСНУ п'ятьох своїх помічників. Як керівник облорганізації «Народного союзу...», Артеменко зробив усе, аби унеможливити діяльність Запорізької міської організації НСНУ. З яких мотивів? Її лідер Вадим Тихонов, керівник депутатської групи «Єдність» (до речі, єдиної у міськраді, яка на президентських виборах підтримувала Віктора Ющенка), неодноразово заявляв, що «ніхто з нас не буде лягати «під Григоришина». За що і поплатився: 27 вересня рада і контрольно-ревізійна комісія облорганізації з-поміж інших шостим «втиснула» питання «Про ситуацію в Запорізькій міській організації політичної партії НСНУ» (всупереч статуту і здоровому глузду, жодного з членів згаданої організації на спільне засідання не допустили, попри їхнє офіційне звернення напередодні). Утаємничивши мотиви, рада обласної організації «Народного союзу...» виключила з партії Вадима Тихонова. За що — однодумців «грішника» і досі не поінформували. Тоді ж «повноваження здійснювати поточне керівництво міською організацією політпартії НСНУ» було передано поспіхом створеному оргкомітету. Що, як заявили члени ради міського осередку, суперечить вимогам пункту 5.5.6. статуту НСНУ.
Ініціатори партійної екзекуції сподівалися, що, відтявши голову міській організації, вони зможуть її приручити, аналізує перебіг подій Анатолій Береза. Однак наступного ж дня рада міськорганізації НСНУ офіційно висловила свою незгоду з порушенням Статуту партії і надіслала відповідне звернення до вищих органів «Народного союзу...». Ось тоді команда Артеменка пішла «ва-банк»: 5 жовтня обласна рада НСНУ фактично заборонила легітимну діяльність міської організації та її районних філій у Запоріжжі, скасувавши низку рішень, ухвалених на нижчому партійному щаблі.
Відповідь опонентів — скликання чергових зборів міської організації. 20 жовтня їхні учасники прийняли низку звернень, у тому числі до Президента України Віктора Ющенка, почесного голови «Народного союзу «Наша Україна», і голови ради партії Романа Безсмертного. Звинувачення конкретні: «Артеменко та його найближче оточення, використовуючи адміністративні важелі, ігноруючи програму й статут партії, вибудували у нашій області «кишенькову» партійну структуру капеересівського зразка... Обласна контрольно-ревізійна комісія використовується тільки як інструмент розправи з інакомислячими та активістами «помаранчевого» руху. Обласна партійна організація не займається програмною діяльністю, зосередившись головним чином на адміністративно-організаційних функціях та благодійних акціях, спрямованих на особистий піар Артеменка як голови облдержадміністрації...». Підписанти клопоталися про втручання столиці і в контексті відставки Юрія Артеменка з посади «губернатора». На потребі зміни керівника області публічно наголошував і Анатолій Береза, за що також поплатився партійним квитком.
Дико це чути у «некучмівську» епоху. За попереднього Президента Анатолію Березі, представнику діяльної опозиції, бувало, викручували руки на прохідній рідного «Запоріжабразива» УБОЗівці; обома руками був він і за Майдан, тому й потрапив до еліти НСНУ, — і на тобі!.. Було сподівання, що в Києві зважать на звернення міської Хортицької, Жовтневої та інших районних організацій, на особистість партійця. Не вийшло: 3 листопада Березу виштовхали за поріг НСНУ. Як поінформував «УМ» його помічник Микола Колодяжний, пана Анатолія на засіданні Президії НСНУ навіть не вислухали.
Реакція не забарилася. Минулої суботи симпатики Берези—Тихонова влаштували пікет біля культурно-ділового центру «Байда», де відбувалася обласна партконференція. Близько двохсот осіб поставили свої підписи під колективним зверненням «Чому я виходжу з партії» (ще раніше протестні акції здійснили депутати облради Наталя Авраменко, Сергій Ольшанський, Іван Сердюк та інші «не-григоришинці»). Символіку НСНУ протестанти перев'язали траурними стрічками, сумуючи за ідеалами Майдану.
Охорона не дозволила передати звернення до зали. А там панувала атмосфера повної довіри 210 делегатів до пана Артеменка. 43 із них поїдуть до Києва на партійний з'їзд НСНУ; до числа порушників статутних вимог зарахували ще 11 «бунтарів», їх також ізолювали від партії. Особисто Артеменко оприлюднив «гріхи» «тихоновців»: міська організація, мовляв, вимагала самостійності і навіть окремого фінансування з Києва.
З вівторка в руках Юрія Артеменка зосереджено лише партійне регіональне кермо. Політологи не виключають партійну реабілітацію як Вадима Тихонова, так і Анатолія Берези (якщо ті, звісно, її добиватимуться після свого приниження). Однак не все втрачене можна повернути. Бої між своїми досить суттєво вплинули на рейтинги політичних партій. За даними Південноукраїнського агентства соціальних технологій, рівень довіри до НСНУ в регіоні впав до 1,8 відсотка. З дюжини партій та об'єднань ще менше запоріжці довіряють лише партії промисловців і підприємців та есдекам. Натомість зміцнила своє лідерство Партія регіонів (27 відсотків), їй дихають у «політичну спину» дедалі популярніша в регіоні «Батьківщина» Юлії Тимошенко і комуністи, обійшли НСНУ також соціалісти і Народна партія Литвина, понад 3 відсотки довіри має ПСПУ «вічної опозиціонерки» Наталі Вітренко...
Запоріжжя — це 640 тисяч виборців. За таких розкладів запорізькі, приміром, регіонали і комуністи матимуть у майбутньому парламенті 50 мандатів, а НСНУ — тільки два. Як наслідок локальних розборок загальнопартійної ваги.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
