«Нам завжди заважають чи то шаровари, чи то вибори»

      Позавчорашнє розширене засідання уряду, запізніле на двi години через туман (не всі змогли прибути до Кабмiну вчасно) й розтягнуте в часі через важливість обговорюваних питань (ну просто як у часи Тимошенко), струснуло всю вертикаль виконавчої влади. Хоча на порядку денному була цілком прагматична мета — проаналізувати результати роботи міністерств і відомств та керівництва регіонів за дев'ять місяців цього року, — обговорення вийшло далеко за межі цієї теми.

«Тоді давайте взагалі розпустимо Верховну Раду!»

      Ширшого обговорення зажадав Голова Верховної Ради Володимир Литвин, який, за його словами, лише зі ЗМІ дізнався про цей захід. Але «в останній момент ми встигли скочити на підніжку і взяти участь у засіданні». Це є дуже красномовним прикладом взаємної співпраці уряду з парламентом, підкреслив спікер. І розкритикував Кабмін за підвищення зарплат міністрам. Мовляв, цим уряд підірвав довіру людей до влади. Також керівник парламенту заявив про «нульове реагування» з боку органів влади на інформації Рахункової палати. А ще Литвин зазначив, що планує звернутися до Генпрокуратури, аби вона надала оцінку виконанню нормативних актів Верховної Ради. Певно, в такий спосіб Голова ВР дав зрозуміти, з-поміж іншого, що уряд неправильно вчинив, проігнорувавши обидві парламентські постанови щодо заборони на приватизацію «Криворіжсталі».

      Незручність спікер відчув і через «кадровий землетрус, який перманентно влаштовує Президент». Немає жодних консультацій у питанні кадрової політики, скаржиться голова Народної партії, обділений портфелями для своїх соратників під час обох хвиль «роздачі слонів» — і взимку, і восени.

      Литвин укотре наголошує, що Верховна Рада — не фабрика законів, як дехто хоче її бачити. Урядовці не змогли запровадити нову модель співпраці з парламентом, каже голова ВР. «Мене запитують депутати: «Хто покаже цю модель, якщо це не державна таємниця?» Якщо вважати ефективною моделлю спілкування через пресу або відсутність відповідей на звернення парламенту — то це тупиковий шлях», — вважає спiкер. На думку пана Литвина, найкращою моделлю було б просте виконання норм Конституції України. А ще — глибоко помиляються ті, хто вважає, ніби такі стосунки, якими вони є тепер, триватимуть і далі, — «мовляв, якось дотягнемо до виборів, а мовляв, потім розберемося». І вжив традиційний для себе жарт із бородою: «Тоді давайте взагалі розпустимо Верховну Раду!» Це хвороба, але після 1 січня (коли вступить у дію політреформа. — Авт. ) піде швидке одужання,  зазначив Литвин.

      Голова Верховної Ради поставив урядовцям низку незручних запитань: про енергетичну політику в умовах імовірного зростання ціни на імпортований газ, доцільність завищеного, на думку спікера, курсу гривні до долара, негативне сальдо зовнішньоекономічних операцій, штучний профіцит бюджету та зростання боргів із зарплат. Кожне з цих звинувачень було гідне окремого розгляду на засіданні уряду чи ради Нацбанку. А відсутність командного і системного, за високою міркою, мислення в членів уряду пан Литвин проілюстрував на прикладі численних нарікань з боку міністрів та голів облдержадміністрацій на негаразди, які, мовляв, були викликані економічною політикою, яка випливає з передвиборчої програми Ющенка. Спікер не висловив захвату від почутого на цьому засіданні тезисного бачення Програми соціально-економічного розвитку країн на 2006 рік. «Якщо подивитися загалом на програму, це не політика, а проста арифметика у деяких місцях, все решта — це заклики, — зауважив він. — Цілі та пріоритети у програмі підмінено механізмами та інструментами їхньої реалізації», — так пояснив парламентський лідер своє несприйняття цього документа. Ясна річ, така характеристика ще не поданої програми навряд чи сприятиме її благополучному проходженню крізь «чистилище» ВР. На думку Володимира Литвина, цей урядовий концептуальний документ не має цілісності, а складається лише з пропозицій міністерств та відомств. Це говорить про те, що в нас немає стратегічного бачення, і ми змушені діяти за принципом «латання дірок», підсумував свій виступ керівник парламенту і наостанок висловив жаль з приводу того, що, як випливає з виступів керівників міністерств і облдержадміністрацій, уряд та місцева влада  «живуть у паралельних світах».

Хто з міністрів читає урядові програми?

      Спікерські «ремарки» не залишилися без відповіді. Віктор Ющенко у своєму слові «розшифрував» політичний підтекст спікерових порад. Насамперед, запросив до чесної розмови і нагадав, що бюджет, який виконуємо, затверджено парламентом — «аж до копійки», отож відповідальність за цю роботу має бути спільною. Він також наголосив, що команда, на його погляд, не повинна ділитися залежно від кольорів стягiв, під якими відбуваються виборчі перегони. Проте добитися єднання навколо національних інтересів, на жаль, не вдається, зазначив Президент. Утім говорив він про розбіжності неохоче, із втомою у голосі й пожвавішав, перейшовши до економічних питань. Власне, за великим рахунком, в основному враження глави держави від урядової Програми соціально-економічного розвитку країни на 2006 рік не надто відрізнялися від зауважень Литвина. Отож парирувати особливо було нічого.

      За словами Президента, він бачив від часу свого призначення на посаду голови Нацбанку дуже багато урядових програм. Одна з них, за його словами, була розписана на трьохсот сторінках, і її, на переконання Ющенка, ніхто не читав, за винятком хіба що тодішнього міністра економіки Василя Рогового. Навряд чи така програма була зрозумілою для всіх і могла сприйматися народом, зазначив Президент. Інша справа — програма на семи сторінках. Саме так виглядав у поляків план економічного розвитку на перехідний період від «дикого» до «легалізованого» капіталізму. Автором цього лаконічного документа був тодішній прем'єр, а нині керівник Національного банку Польщi Лешек Бальцерович. А свій план економічних перетворень колишній прем'єр, а нинi і президент Чехії Вацлав Клаус виклав на 27 сторінках. Президент навів ці історичні факти, з-поміж іншого, щоб вказати урядовцям на відсутність системного підходу до складання програми на 2006 рік.

      Що ж до проекту постанови, яку мали прийняти на завершення цього урядового розширеного засідання, то й вона, схоже, дуже розчарувала главу держави. Він навіть висловив припущення, що є єдиним поціновувачем цього документа, зіпсованого, на думку Віктора Ющенка, тим, що в ньому не було зазначено прізвищ голів облдержадміністрацій, які занехаяли справи в регіонах (щоправда, глава держави чомусь уперто називав їх «територіями»). Мовляв, у таких постановах обов'язково потрібно конкретно зазначати відповідальних, аби потім вони не запитували, чому їх відправляють у відставку.

Реформи починаються з газу?

      А потім Президент почав «забивати цвяхи» у документ, який згодом називатиметься програмою на 2006 рік. Залишається нез'ясованим, чим уряд компенсуватиме інвесторам закриття вільних економічних зон. Якщо створенням так званих митних зон, про що заявляли урядовці раніше, то не зрозуміло, чому про це немає ні рядка. Цілковитий туман і навколо того, якою має бути політика енергозбереження на тлі цінових змін у нафтогазовому секторі. «Ми на третьому місці у світі за енергоспоживанням, бо маємо найдешевший газ у СНД, — нагадав Президент. — І це ми так піклуємося про національний суверенітет!» Росія, на думку глави держави, про свій «енергетичний» суверенітет більше дбає, незважаючи на те, що має величезні поклади блакитного палива. «А нам то шаровари заважають, то вибори...» — зауважив Віктор Ющенко. І наголосив: «Я закликаю уряд не бавитися з таким ціновим масивом!». Він порекомендував урядові також розібратися, чому 25 відсотків туркменського газу, який Україна отримувала за бартерними схемами, «йшли в пісок». Наступний «цвях» — борг із повернення ПДВ, який існує всупереч зобов'язанням, які взяла на себе держава перед учасниками ринку. «Доки триватиме ця ганьба?» — запитав Президент. І зажадав, аби уряд поставив крапку в цій історії не пізніше 1 березня 2006 року. Крім того, глава держави рекомендував у 2006 році провести реструктуризацію, а в деяких випадках здійснити списання боргів підприємств.

      Президент запропонував розпочати в наступному році системні реформи в кількох секторах економіки. На його думку, в програмі соціально-економічного розвитку на наступний рік слід було б сформулювати основи нової митної політики. Окремої програми потребує село, зазначив Віктор Ющенко, тим паче що в цьому випадку маємо справу не з проблемою коштів, а з «проблемою волі». Глава держави також висловив тверде переконання, що 2006 рік має бути роком реформ у вугільній галузі. Він навів такі цифри: 53 відсотки українських шахт видобувають 12 відсотків «чорного золота». «Це дивна статистика, — зауважив він. — Подивіться, що впродовж останніх трьох років зробила Росія. Приватні шахти не мають проблем із зарплатою». Віктор Ющенко також висловився на користь проведення реформи в житлово-комунальному секторі, порадивши здійснити її саме в наступному році. Тим більше  що, згідно зі статистичними даними, українське населення станом на 1 листопада вперше за чотирнадцять років майже стовідсотково розрахувалося за газ. «А цей сектор економіки, — нагадав глава держави, — поглинає не тільки весь російський газ, який ми отримуємо як плату за послуги з транзиту, а й 19 мільярдів кубів блакитного палива вітчизняного видобутку».

      Думки, які Президент висловив щодо роботи уряду, в особі Прем'єра Юрія Єханурова отримали повне розуміння. А от керівникам регіонiв Віктор Ющенко побажав більшої ініціативності. Скажімо, зовсім не потрібно чекати, поки з Києва надійде вказівка створити на території області парк чи заповідник, побудувати спортивні майданчики, підтримати занепалі пам'ятки архітектури чи відзначити свята («Адже ніщо інше так сильно, як свята, не єднають націю»).

      Схоже, і уряду, і головам облдержадміністрацій доведеться зустрічатися частіше. Президент назвав ту ж саму дату,що й Литвин. «З першого січня наступного року, — пообіцяв Ющенко, — ми перейдемо до поквартального планування». Крім того, за словами Єханурова, починаючи з грудня цього року, уряд на своєму засіданні щотижня розглядатиме роботу тієї чи іншої облдержадміністрації.