Вельмишановний пане Президенте!
Вельмишановна пані Катерино!
Торік, 6 травня, у зв'язку з кончиною Джеймса Мейса, разом із заступником директора Інституту історії України НАНУ Станіславом Кульчицьким я вів громадську панахиду в київському Будинку вчителя. Чи не єдиним відомим політичним діячем, який прийшов віддати йому останню шану, були Ви — майбутній Президент України. Я підійшов до Вас і запитав: «Вікторе Андрійовичу, може, Ви виголосите поминальне слово?». Ви відповіли: «Так», — і звернулися до присутніх зі щирою скорботною промовою.
Біля труни Джеймса Мейса Ви говорили про його неоціненний внесок у вивчення найтрагічнішої події в історії України ХХ століття — Голодомору 1932-1933 років, у збереження національної пам'яті. Ви згадали й про те, що страхіття голодомору разом із мільйонами українців пережила й Ваша матір Варвара Тимофіївна.
Цей емоційний спомин (і не тільки він) спонукає мене звернутися до Вас, тепер уже як до Президента, з проханням увічнити пам'ять Джеймса Мейса, відзначивши його діяльність задля нашої багатостраждальної нації орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня.
Водночас я звертаюся до Вас, пані Чумаченко. Ваші родичі, як Ви не раз казали, зокрема, виступаючи нещодавно перед діаспорою у Чикаго, теж пройшли крізь пекло Голодомору. Джеймс Мейс відзначав Вашу особисту роль у лобіюванні у 1980-х роках у Вашингтоні в інтересах української діаспори законопроекту про створення Комісії США з дослідження голоду в Україні.
Нині як перша леді України й голова Наглядової ради благодійного фонду «Україна-3000» Ви можете великою мірою сприяти увічненню пам'яті великого патріота України й тим самим відродженню нашої духовності.
Щиро сподіваюся на Ваше розуміння та підтримку.
З повагою
Аркадій СИДОРУК,
член Ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні.