Бранці конюшні №6

      На харківському іподромі — справжня НП. Через господарський конфлікт двох комерційних структур ризикують залишитися без кормів та вигулу тринадцятеро коней. Точніше, тварин зі стайні не виводять уже близько трьох місяців, а привезти їм овес та сіно — теж проблема. Конфлікт могла б легко розв'язати проста домовленість сторін, проте розійтися «полюбовно» їм заважає, схоже,  елементарна втома одне від одного, оскільки «війна» тут триває з весни цього року.

      Почалося все після того, як іподром цілісним майновим комплексом у довготривалу оренду був переданий Харківському кінному заводу. На той момент його площу ділили між собою сім орендарів і кінно-спортивний клуб «Аргамак», якому  належать нещасні тварини. Небажання клубу прискорити свій переїзд по завершенню терміну оренди вже стало причиною двох судових процесів. На черзі — третій. Але коні, як кажуть, і нині там. Причому в статусі безправних заручників. «Ми городяни і не можемо привести тварин до власних квартир, — каже віце-президент «Аргамаку» Ніна Поваляєва. — Куди їх подіти? Відвести на м'ясокомбінат? Ми просимо ввійти у наше становище, а ми обіцяємо звільнити приміщення, як тільки знайдемо заміну іподрому».

      У директора кінного заводу Леоніда Бугайчука — свої аргументи. Він говорить, що зовсім не забороняє вивести тварин на прогулянку з проблемної конюшні №6. Але при цьому досить цинічно попереджає, що завести їх назад не дозволить. Сьогодні, керуючись його наказом, до коней охорона підпускає лише кількох співробітників клубу і тільки для того, аби ті погодували «бранців». При цьому самим годувальникам доводиться носити мішки з вівсом вручну через усе подвір'я, оскільки в'їзд на територію іподрому «клубних» вантажівок тут теж суворо заборонений.

      До початку скандалу «Аргамак» опікувався 18 кіньми. Господарки п'ятьох із них забрали з клубу своїх підопічних одразу по завершенні терміну оренди конюшні №6 і прилаштували у того ж таки пана Бугайчука на «іншій договірній основі». Чому їх прикладом не скористалися інші, сказати важко. Але відомо, що власницями решти коней є теж молоді жінки, яким тварини дісталися як дорогі подарунки від заможних шанувальників. Вартість кожного з цих скакунів сягає в середньому дві тисячі доларів. Але, схоже, мода на подібні презенти не витримала випробування життям. У зворотному випадку власниці тварин уже встигли б потурбуватися про їхнє майбутнє, оскільки в історії цього протистояння був період, коли директор заводу віддавав наказ не пускати до коней навіть годувальників. І це при тому, що серед тринадцяти нещасних заручників конфлікту є двоє лошат і дві жеребні кобили.

      Ветеринари, які недавно на прохання «Аргамаку» і під тиском природоохоронних організацій оглянули тварин, вважають їх сьогоднішній стан цілком задовільним. Але оскільки коней уже давно не виводять на прогулянку і ніхто не гарантує їм повноцінного догляду, майбутнє  «підопічних»«Аргамаку» вкрите суцільним мороком. Надія може з'явитися лише через два-три місяці, коли клуб завершить ремонт у корівнику, викупленому під облаштування нової конюшні в одному з господарств Харківського району. Але чи доживуть четвероногі заручники обставин до новосілля?