Кінець епохи Великого Брата

      Він був найсильнішим із нас, сучасників. Він був найвідомішим із нас. У цьому з ним міг сперечатися хіба футболіст Андрій Шевченко. Але саме боксер Віталій Кличко був українцем номер один за величиною ореолу світової слави. Адже його «сфера діяльності», на відміну від футболу, розповсюджувалася на Сполучені Штати — країну, не підкоривши яку, не можеш вважатися великим спортсменом. Віталій підкорив. І став першим білошкірим боксером — чемпіоном світу в суперважкій вазі за найпрестижнішою версією WBC. 24 квітня 2004 року в переповненому лос-анджелеському «Степлз центрі» він технічним нокаутом переміг південноафриканця Коррі Сандерса й посів трон, звільнений великим британцем Ленноксом Льюїсом, якому, за великим рахунком, насправді й не поступався. Після цього український Доктор Фауст, або ж, як ще називають Віталія, Залізний Кулак, провів лише один бій — 11 грудня 2004-го захистив титул у протистоянні з Денні Уїльямсом. Певно, саме цей поєдинок стане для Кличка-старшого останнім у його професійній боксерській кар'єрі. Адже вчора 34-річний боєць оголосив про свій відхід із великого спорту.

      Як повідомив офіційний сайт братів Кличків, це рішення Віталій прийняв після медичного обстеження та термінової хірургічної операції, яку провів Ніл Трейдж, директор відділення спортивної медицини клініки «Keрлан Джоб» (Інгвуд, Каліфорнія). Під час операції Віталію трансплантували ушкоджену хрестоподібну зв'язку правого колінного суглоба.

      «Останнім часом я більше боровся не з суперниками, а з власними травмами, — заявив Віталій Кличко. — Складне рішення про припинення виступів я прийняв на вершині боксерської кар'єри і передаю чемпіонський пояс до рук Всесвітньої боксерської ради (WBC)».

      Нагадаємо, що цієї травми, вже не першої у цьому сезоні, Віталій зазнав минулого четверга в одному з останніх спарингів перед поєдинком за збереження поясу чемпіона світу проти американця Хасіма Рахмана — боксера зі «стайні» легендарного промоутера Дона Кінга. Їхній двобій мав відбутися 12 листопада, однак пошкодження Кличка спричинило вже четверте перенесення суперматчу.

      Як відомо, після травми коліна на минулому тижні Кличко заявив, що не зможе боксувати з Рахманом, бій з яким було призначено на 12 листопада. Президент WBC Хосе Сулейман зазначив після цього, що травма чемпіона не повинна означати втрату ним почесного титулу, й запропонував дати Віталієві відстрочку на три місяці. Водночас рада WBC не була одностайною у такому підході до справи. Певно, в ній, як і на стороні Рахмана, дехто підозрював «дипломатичні» виверти Кличка, нібито не готового до бою. Усе мав вирішити огляд Віталія відомим спортивним лікарем Джеральдом Фінерманом, який співпрацює з WBC уже двадцять років. Результат виявився несподіваним для всіх: операція — і прощання з великим рингом.

      І все ж таки, чи не є оголошення про кінець кар'єри способом уникнути поразки при зустрічі з сильним суперником і піти з боксу непереможеним? Із таким питанням «УМ» звернулася до прес-секретаря братів Кличків Юрія Нестеренка. Той відповів: «У жодному разі. Розумієте, це — спорт, і йдеться про типову для спортсменів важку травму. Таке пошкодження коліна навіть після вдалої операції постійно дається взнаки, надто ж у погану погоду. Рахман не мав шансів на перемогу в поєдинку зі здоровим Кличком. Віталій є дуже сильним суперником, це визнавав і сам Хасім. Потужний джеб правою обов'язково обірвав би всі претензії американця на титул, тож не потрібно спекулювати на темі «вивертів» чи, тим паче, «боягузства» Кличка. Його оголошення про відхід із боксу — зовсім не гра і не спосіб «з'їхати» з протистояння з Рахманом. Зауважте, за бій із Хасімом Віталій мав гарантовано отримати майже 8 мільйонів доларів. Такі гроші на дорозі не валаються, і Віталій, за логікою, міг би навіть «на зубах» виходити в ринг і битися з Рахманом, не важливо, вигравати чи програвати. Але Кличко просто не має тепер такої змоги».

      Отже, тепер справу Віталія продовжуватиме його молодший брат Володимир. Мрія братів — здобути два, а то й більше чемпіонських поясів за різними версіями — очевидно, залишиться нездійсненою.

      А у виході Кличка-старшого на спортивну «пенсію» є ще один цікавий нюанс — політичний. Власне, до великої політики брати Клички дотичні вже віддавна: у 2002 році вони підтримували Олександра Омельченка на виборах мера Києва, а в 2004-му стояли на боці (і на Майдані) кандидата в президенти Віктора Ющенка. В поточному ж політичному сезоні точиться дуже багато розмов про можливе кандидатство когось із Кличків на виборах міського голови столиці. Тож не дивно, що після оголошення Віталія про фінал боксерської кар'єри з'явилося припущення: от тепер він балотуватиметься! Тим паче що ще пару місяців тому «мерський» рейтинг Кличка складав близько 7 відсотків — відрив від лідера, Омельченка, не такий і значний, політичної «розкрутки» ще ж і не було. А Кличка певні політичні сили розглядають фактично як альтернативу Сан Саничу, який уже два терміни керував столицею і міг би нарешті поступитися.

      Це питання «УМ» також спробувала з'ясувати у речника братів-боксерів. Юрій Нестеренко говорив нібито зі скепсисом, але з його слів випливає логічний висновок, що досі Віталій принаймні мав на «олівці» варіант із мерством, і саме тепер підходить до його обмірковування. «Я не біжу попереду паровоза» — саме такими були слова Віталія Кличка на тему можливого балотування в мери Києва, — каже прес-секретар. — Його позиція була така: треба провести бій із Рахманом, а вже потім думати про щось інше. Дві кар'єри — спортсмена й політика — суміщати дуже складно. Давайте зачекаємо, наступного тижня на прес-конференції в Києві Віталій сам зробить відповідні заяви. Чи варто відкидати ймовірність вибору політичної кар'єри? Знаєте, «поганий той солдат, який не бажає бути генералом».

ДОСЬЄ «УМ»

Віталій Кличко

народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодськ (Киргизстан).

      Батько — Володимир Родіонович — полковник авіації, мати — Надія Улянівна — службовець. Родина переїхала в Україну в 1985 році.

      Перший серйозний вид спорту — кікбоксинг. Титули — шестиразовий чемпіон світу (чотири рази серед професіоналів і два — серед аматорів).

      Далі обрав бокс. Триразовий чемпіон України, чемпіон I Всесвітніх ігор військовослужбовців у суперважкій ваговій категорії (1995), срібний призер аматорського чемпіонату світу.

      Дебют на професійній арені — 16 листопада 1996 року в Гамбурзі (Німеччина). Перемога над Тоні Бредхемом (США) на початку другого раунду.

      На професійному рингу загалом провів 37 боїв, переміг у 35 із них (33 — нокаути), 2 поразки (Крісу Бірду й Ленноксу Льюїсу).

      Був інтерконтинентальним чемпіоном WBO (1998—1999), чемпіоном світу WBO (1999—2000), інтерконтинентальним чемпіоном WBA (2001—2003). Чемпіон світу WBC (2004—2005).