Сумський пиріг

      Черговий брифінг у Сумському  міськвиконкомі з  приводу готовності Сум до зими був актуальним, але сумним. Сьогодні у квартирах багатьох сумчан доволі прохолодно. І хоча начальник управління житлового господарства Григорій Єрмоленко та генеральний директор ТОВ «СумиТЕКО»  Володимир Винокур заявили, що технічно місто до зими готове, є одна біда: газ купувати ні за що, і тому люди мерзнутимуть.

      Борг населення, за даними Володимира Винокура, становить понад 9 мільйонів. І поки його не погасять, обігрів буде умовним, а в будинки, де проплата становить менше сімдесяти відсотків, тепло не подаватимуть зовсім. Перед тими людьми, які за послуги дисципліновано платять, а тепла не отримують, пан Винокур вибачився. Хоча слово його навряд чи зігріє.

Чи знають закони у міській раді?

      На початку жовтня Сумська міська рада прийняла рішення передати в заставу комерційному банку «Володимирський» міські комунальні тепломережі, всі приміщення та обладнання центральних теплових пунктів на суму 12 мільйонів гривень. Застава призначалася під кредит на купівлю газу, яку мало здійснити ТОВ «СумиТЕКО», аби було чим обігрівати місто. Кредит становить 4,5 мільйона гривень.

      Борг за газ настільки збільшився, що в його рахунок депутати вирішили передати ще частину  майна — цілісний майновий комплекс із вироблення тепло- та електроенергії, до якого входять, зокрема, міська ТЕЦ та два водозабори міськводоканалу. Ці об'єкти оцінено в 17,5 мільйона гривень — саме такої суми сягнув борг. А передавали їх у власність приватному підприємству «Сумигаззбут», яке забезпечує місто газом.

      За ці рішення депутати проголосували більшістю голосів. Втім не одноголосно. Дехто не згодився з передачею комунального майна під забезпечення кредитних зобов'язань приватного підприємства, не було одностайності й щодо деяких  інших цікавих рішень більшості.

      Чотири депутати, які проголосували проти, — Світлана Дронік, Сергій Клочко, Євген Коваль та Валентин Рохманов — пояснили свою позицію. Передусім з точки зору законності. Адже, згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», об'єкти, які мають загальнодержавне значення, «а саме — об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод», приватизації не підлягають. Так само, згідно зі статтею 14 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», не можна приватизовувати «мережі, споруди, устаткування централізованого питного водопостачання населених пунктів». Відповідно, дані об'єкти не можна використовувати задля погашення боргів.

      Це підтвердила згодом міська та обласна прокуратура. Обласний прокурор Юрій Ударцов,  посилаючись ще й на Закон «Про заставу», визнав цілком правомірним протест, який винесла Сумська міська прокуратура на рішення міської ради про заставу міського майна, і додав, що і рішення про передачу майна за борги Сумигаззбуту буде опротестовано.

      Утім на черговому засіданні сесії міської ради сумський голова Володимир Омельченко повідомив, що банк «Володимирський» від застави просто відмовився. Не схотів він такої застави! А протест прокуратури? Не чув голова ні про який протест, і про слова обласного прокурора нічого не чув. І в очі ніякого протесту не бачив...

      Минув тиждень, і сесія прийняла нове рішення — не віддавати комунальне майно у власність ТОВ «Сумигаззбут». Тепер Сумська ТЕЦ, шість водозаборів міста та невеликі комунальні водозабори передано в оренду Сумигаззбуту. На сорок дев’ять років.

За що розраховуємося?

      Чітко визначити суму обговорюваного боргу непросто. Скажімо, говорячи про загальну суму боргів  населення, називали різні цифри. Чи то генеральний директор «СумиТЕКО» Володимир Винокур плутався, чи то газети його так неправильно цитували, але він зазначав, що йдеться про 9,5 мільйона, а потім — про 12 мільйонів. Та що там, зрештою, ті два-три мільйони, правда?

      Пролунала заява, що Сумигаззбуту місто заборгувало 17,5 мільйона гривень. Борг цей буцімто утворився в 1998—2000 роках. Але попередній виконком його не визнавав.

      Нині прокуратура має намір перевірити ці борги, перевіряючи діяльність виконкому за згаданий період. Бо ж, за даними прокурорської перевірки,  місто справді отримувало газ спочатку від сумської філії ДК «Торговий дім «Газ України», потім — від правонаступника цього підприємства — компанії «Сумигаззбут». Та от дивина: за той газ, виявляється, населення  майже повністю розрахувалося. «Міськвиконком закупив газ на 24 мільйони гривень, — цитуємо Юрія Ударцова. — На його розрахункові рахунки надійшло 22 мільйони. Але на погашення боргу було направлено лише 7 мільйонів гривень. Причини цього нам і потрібно з'ясувати».

      Має сумнів щодо обсягу боргів колишній начальник міського управління економіки Світлана Дронік: за її пам'яті, вони були дещо іншими. Власне місто, за її словами, заборгувало за газ 4,5 мільйона гривень, решта боргів — населення та бюджетних організацій. І взагалі пані Дронік дивує, коли це Сумигаззбут став правонаступником боргів «Газу України».

       Питань, як бачимо, немало.

      Зрештою, прокуратура порушила кримінальну справу, розгляд якої, можливо, щось прояснить. Хоча, як передбачають журналісти, стрілки вкажуть на колишнього міського голову Олександра Андронова та його команду — саме на час їх роботи припадає зав'язка даного сюжету.

Менеджмент по-свійськи

      Віддавати комунальне майно приватним структурам — нове віяння міської влади. Напередодні  історії з теплом досить широко обговорювалася історія з автобусами. Тому ж приватному банку «Володимирський» депутати вирішили віддати в заставу комунальне майно вартістю 7 мільйонів гривень. Таким чином належало забезпечити кредит для приватного ж таки ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мустанг» для купівлі десяти автобусів.

      «Чому саме комерційному банку і саме «Володимирському»? — запитували мiсцевi газети. Чому саме місто виступає майновим поручителем при тому, що воно має лише 9 відсотків від статутного фонду «Мустанга»? Чи так уже терміново потрібні місту автобуси? Навiщо владi власними руками створювати загрозу переходу переданого майна до приватних рук? Адже, якщо оте приватне підприємство не поверне кредит, то банк швиденько збуде заставлену міську власність та й по тому.

      Отже, чи на користь громади діє влада? Тільки незнання законів є причиною помилок сесії чи знання про щось інше?

      «Як узагалі депутати могли прийняти рішення, які суперечать чинному законодавству? Як ці рішення могли пройти експертизу юридичного відділу міськвиконкому та постійної комісії із законності та взаємодії з правоохоронними органами?» — продовжує низку запитань газета «Ваш шанс».

      «Панорама» вустами (чи пером) свого редактора Євгена Положія подібні дії назвала «менеджментом імені Омельченка»: «Замість того, щоб отримати комунальний кредит під створення комунального автобусного парку, створюється приватний автобусний парк, але у заставу передають комунальне майно. Замість того, щоб знайти прийнятний вихід із ситуації, яка склалася з боргом ТОВ «Сумигаззбут», без опору, помітного для стороннього ока, здають не найгірші водозабори і ТЕЦ».

      Менеджмент, справді, цікавий. І може бути цілком виправданим, якщо відповідає дійсності оприлюднена у Сумах схема, яку опозиція передала для ознайомлення у Верховну Раду також.

      А за схемою, засновниками ТОВ «Сумигаззбут» є такі особи: 13% акцій має керівник підприємства п. Пляцук; 7% — п. Малік; 17% — приватне підприємство «Суми-Капітал», за яким стоїть син заступника обласного голови Олександра Верещаги, В'ячеслав. Тому ж В'ячеславу, а з ним ще п. Манжосову належать ще 12%. А 51% має ТОВ «Міжрегіональний центр фондових технологій» з Києва.

      Розшифровуємо далі. За «Міжрегіональним центром фондових технологій» стоять, за пропонованою схемою, Ірина Омельченко —  дружина Сумського міського голови Володимира Омельченка; Вадим Риков — незмінний останніми роками помічник обласного голови Володимира Щербаня та Артем Щербань — син зрозуміло кого. А також СП ТОВ Українсько-кіпрське підприємство «Нові технології».

      Тут іде остання розшифровка: за «Новими технологіями» стоять два донецьких приватних підприємства та кіпрське підприємство Cumulus limited, яким опікується все той же Артем Щербань.

      Звичайно, нічого дивного й поганого немає в тім, що діти та дружини поважних людей займаються поважним бізнесом. Це якби прокуратура угледіла певний зв'язок між діями поважних людей та діяльністю членів їх родин, то вона назвала б це вже не бізнесом, а корупцією. Втім правоохоронні органи щодо цього мовчать, тож не будемо давати необгрунтованих оцінок і ми.

До речі. 

      На завершення, мабуть, варто повернутися до початку — до проблеми з теплопостачальними підприємствами міста. Зокрема до ще одного нюансу справи, про який ідеться, зокрема, у цьогорічному вересневому листі голови правління ЗАТ «Підприємство теплових мереж» п. Найдовської до голови комісії міської ради з питань законності та взаємодії з правоохоронними органами п. Дяченка.

      Пояснимо: «Підприємство теплових мереж» раніше займалося обігрівом міста, поки міська влада не віддала перевагу іншим структурам: «СумиТЕКО» та ТОВ «Сумитеплосервіс». Не будемо вникати у деталі того конфлікту, але згаданий лист свідчить: коли у жовтні 2000 року міськвиконком  прийняв рішення про розірвання договору оренди із ЗАТ «Підприємство теплових мереж», то було воно незаконним.  Це визнав Господарський суд Сумської області, а потім це рішення залишив у силі Харківський апеляційний господарський суд. Натомість договір оренди, укладений між Сумською міською радою та ТОВ «СумиТЕКО»,  є недійсним. Що теж підтверджено на судовому засіданні.

      От вам і ще додаток до сюжету, де так тісно переплітається незаконне із законним, що, справді, час би вже комусь зробити ці стосунки прозорими.

      Якщо ж на сцену виходить ще й ця дійова особа —  ЗАТ, то всілякі борги, згадані й незгадані,  потрібно перераховувати зовсім по-новому. Бо ж до них додаються ще й борги акціонерам «Підприємства теплових мереж», які мають відшкодовувати «СумиТЕКО» та ТОВ «Сумитеплосервіс».

      Круто зав'язано? Розв'язати б... Поки дрижаки не схопили.