У понеділок у токійських книгарнях з'явилася збірка сучасної української новели. До антології увійшли твори 16 письменників: Юрія Винничука, Володимира Даниленка, Богдана Жолдака, Євгенії Кононенко, Світлани Пиркало та інших. Усі ці оповідання раніше були надруковані в антології сучасної української новели «Квіти в темній кімнаті», упорядковував яку Володимир Даниленко. Щоправда, та збірка була вдвічі товщою за свою японську послідовницю: у «Квітах...» були представлені 46 новел 33 авторів.
Перекладачка новел, сходознавець Ольга Хоменко, яка закінчує докторантуру в Токійському університеті, каже, що цей проект став можливим завдяки і нашим японським товаришам також. Так, зокрема, Ольгу підтримала відома в Японії перекладачка Фудзія Ецуко, яка свого часу перекладала Тараса Шевченка. Ольга робила підрядковий переклад, а її японська колега відповідала за стилістичну редакцію текстів. Остаточний варіант вичитували та погоджували спільно. Працювали на перспективу. І не лише тому, що видати книгу — задоволення не з дешевих як в Україні, так і в Японії, де для цього потрібно витратити щонайменше 30 тисяч доларів. Річ у тім, що сьогодні книговидавництво у країні самураїв тримається на коміксах, детективах, спеціалізованій літературі й на інші жанри великої уваги не звертає, пояснює Ольга Хоменко. Тож цілих вісім місяців після того, як було перекладене останнє оповідання, двi перекладачки шукали видавництво, яке б зголосилося видрукувати цю збірку. Врешті-решт на пропозицію пристало видавництво Gunzosha, що друкувало переклади Пушкіна, Гоголя, Чехова, Шукшина, Бродського, Пелєвіна, Петрушевської... Наклад «Квітів у темній кімнаті» в Японії досить скромний — 1200 примірників, та і коштуватиме книга недешево — 18 доларів... Але ці цифри ніяк не нівелюють важливість факту появи книги. До того ж Ольга Хоменко додала до «Квітів...» ще один, власний розділ, у якому йдеться про Україну, її історію, культуру.
«Оповідання тут дібрані нахабні, як і наша дійсність, — каже один із фігурантів збірки Богдан Жолдак. — Я переконаний, що ментальність японців здатна їх осягнути. І, можливо, хтось із нас колись стане класиком літератури в Японії». А Володимир Даниленко, чиє оповідання також увійшло до японської антології української новели, відзначає інший аспект цього проекту: «Мала проза в Україні була цікавою і в ХІХ, і в ХХ столітті. Показово, що в цій книзі представлені письменники покоління 80-х, для яких важливими є естетичні та особистісні канони, а не ідеологія чи боротьба з нею».
Щоправда, розповісти про це японцям наші письменники, швидше за все, не зможуть. Проект не комерційний, а тому широке представлення авторами «Квітів у темній кімнаті» в Японії не передбачається. Хоча скромна презентація збірки, обіцяє Ольга Хоменко, у Токіо відбудеться цього тижня.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
