Місто вітрів напередодні бурі
Перед від'їздом одна з колег по-дружньому мене застерігала, щоб я в Баку не ходила одна. Мовляв, для жінки зі слов'янською зовнішністю це не зовсім безпечно. Порада її виявилася недоречною. Вулицями Баку я спокійно ходила не тільки вдень, а й у вечірній час. Звісно, не без того, щоб на мене зовсім не звертали увагу — бувало, якийсь із місцевих джигітів напрошувався у попутчики, але чемно, без нав'язливості. За тиждень перебування у місті я жодного разу не зустрілася з грубощами чи хамством. У готелі в черзі до єдиного справного ліфта чоловіки пропускали мене вперед, продавець на базарі допомагав зійти крутими сходами...