Знайди себе у списках!

      31 жовтня (21 листопада, 26 грудня) минулого року ви, палаючи бажанням скористатися своїм правом обирати, прийшли на виборчу дільницю й спокійно, без жодних проблем і затримок віддали голос за бажаного кандидата? Значить, ви — щасливчик. Адже так пощастило далеко не всім, і тодішні члени виборчкомів та судді районних судів і досі з жахом згадують зливу скарг і позовів від виборців, дані про яких у списках виявилися спотвореними або їх там не виявилося взагалі. Але навіть якщо ви справді належите до тих, кому тоді пощастило отримати виборчий бюлетень одразу й без витрачених на цю процедуру нервів, і вже тим паче, якщо ви до них не належите, радимо сходити до місцевої адміністрації й перевірити, чи правильно вказані дані про вас як виборця у списках цього разу. Як нагадав учора на прес-конференції з цього приводу голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович, зробити це можна, починаючи з 1 листопада. (Що він сам того ж дня, тобто позавчора, і зробив: особисто знайшов у списку виборців себе та членів своєї родини й поділився своєю радістю з журналістами: «Значить, реальні списки!».) Причому можна не поспішати — на відміну від минулих виборів, коли на уточнення списків ЦВК мала всього лише 15 днів, цього разу в її розпорядженні майже 5 місяців. Але й тягти кота за хвіст не варто, адже, по-перше, виборці можуть звертатися до відповідних робочих груп з проханням внести зміни у списки тільки протягом трьох місяців (до кінця першого тижня лютого), а по-друге, згідно із новим законом про вибори у день голосування міняти щось буде вже пізно.

      Загалом же ЦВК цього разу готується до виборів більш ніж серйозно. Як розповів Ярослав Васильович, і в Центрвиборчкомі, й на місцях уже працює надане ОБСЄ обладнання, завдяки якому виборчкомівці сподіваються уникнути не лише плутанини зі списками. Обладнання, м'яко кажучи, недешеве: техніка коштувала ОБСЄ 2 мільйони 240 тисяч євро, програмне забезпечення — 1 213 000 гривень. Якщо вже мова зайшла про гроші, то ще 27 мільйонів гривень уже наша держава витрачає на оплату праці робочих груп у регіонах та витратні матеріали (папір, ручки-картриджі для принтерів тощо). Окрім того, як розповів Давидович, 140 осіб з регіонів щодня проходять у ЦВК підготовку з роботи з усією цією технікою і програмами. Власне, через те й прес-конференцію довелося проводити не в звичному для журналістів залі, а в тісній кімнаті на 6-му поверсі — «традиційне» приміщення відведене для навчання.

      Вселяє оптимізм те, що цього року, як запевняє Ярослав Васильович, «і ЦВК, і органи влади на місцях, і робочі групи в усіх без винятку регіонах із честю впоралися» з укладанням списків виборців. Процедура така: до 31 жовтня включно робочі групи на місцях укладали ці реєстри, надавши їх з 1 листопада одночасно для ознайомлення громадянам і в ЦВК.  Протягом трьох місяців відбуватиметься уточнення на нижчих рівнях, після чого уточнені дані знову надійдуть до Києва, де в Центральній виборчій комісії їх «вичистять», аби знову відправити «вниз»: до областей, звідти — до районів, а там уже й до сіл, селищ тощо. Потрібно це для того, аби Центрвиборчком зміг «відсіяти» «двійників» на загальнодержавному рівні. Адже такий собі Петро Петрович Петренко може бути одночасно у двох, а то й трьох списках: якщо цей громадянин, скажімо, півжиття прожив в одному селі, потім переїхав до райцентру, де й зареєстрований зараз, а проживає взагалі у столиці, де має роботу. Не поспішайте обурюватися: мовляв, Петренків Петрів Петровичів може бути по кілька десятків у кожному районі. Як пояснив Ярослав Давидович, у даному випадку вирішальними є дані про місце народження (до всього, у різних Петренків відрізнятиметься ще й дата народження). І якщо справді виявиться, що певний громадянин внесений одразу до кількох списків виборців у різних районах, автоматично викреслювати його зі списку за місцем проживання й залишати  в списку за місцем реєстрації (тобто колишньої прописки) не будуть. Принаймні голова ЦВК запевняє, що тільки сам виборець може обирати, де він хоче голосувати. Тож якщо ви мешкаєте зовсім не там, де зареєстровані, не дивуйтеся, якщо на вашу поштову скриньку (за обома адресами) прийде повідомлення з проханням визначитися, в якому з кількох списків ви хочете залишитися, тобто на якій дільниці отримати бюлетень для голосування. Щиро кажучи, складно повірити, що саме так воно й буде, і значно легше припустити, що в результаті сердешний виборець, не отримавши жодних повідомлень, опиниться взагалі ні в сих, ні в тих. Однак Ярослав Васильович переконує: Центрвиборчком робить усе можливе, аби всі ми, себто виборці, були задоволені.

      Звісно, без накладок усе одно не обійдеться — інакше в нас просто не буває, але їх має бути якомога менше. Причому для того, аби полегшити життя виборцям, ЦВК часом доводиться «викручуватись», оскільки оновлений закон про вибори часто підсовує «свиню». І не лише засобам масової інформації (про проблеми з висвітленням виборчої кампанії, які, можливо, після вчорашнього засідання Погоджувальної ради з цього приводу таки виправить Верховна Рада, «УМ» уже розповідала). Скажімо, згідно із законом, ознайомлюватися зі списками виборці можуть лише в приміщенні робочих груп (шукайте їх в місцевих адміністраціях). Уявіть собі: все приміщення — одна малесенька кімната. А, наприклад, у Печерському районі Києва проживає 107 тисяч виборців. Можна собі уявити, що робитиметься в цій кімнаті, коли бодай кілька сотень із них захоче ознайомитися зі списками одночасно... Саме тому  ЦВК рекомендувало робочим групам — звісно, тільки з їхньої доброї волі, оскільки в законі такого не передбачено, — зробити витяги зі списків і передати їх на ще нижчий рівень (до сільських рад, ЖЕКів тощо).

      А в тому, що приміщення робочих груп маленькі й тісні, журналісти мали змогу переконатися особисто на прикладі «центральної» робочої групи. У кімнатці, куди нас завів Ярослав Давидович, розвернутися досить складно (при тому, що це приміщення ЦВК «відвоювало» у комітету ВР). «У цьому «сейфі» — дискетки з 36 мільйонами виборців. Це — знамениті сервери», — пояснив Ярослав Васильович.

      «Сервери» — дві звичайнісінькі на вигляд, хіба що трохи ширші і з певними особливостями комп'ютерні коробки — потужно гули. Людям, яким доводиться цілий день проводити в одному з ними приміщенні, не позаздриш... Як з'ясувалося з розповіді «завідуючого» комп'ютерним господарством ЦВК, один із цих серверів основний, а другий — резервний. Якщо перший вийде з ладу, автоматично вступить в роботу резервний, а в разі чого вже встигнуть відремонтувати основний. «Тобто накладки виключені», — майже в один голос запевнили наші співрозмовники. При цьому боятися хакерської атаки чи чогось подібного також не слід — кімната разом із серверами абсолютно ізольована від зовнішнього світу: робоча група, за словами голови Центрвиборчкому, працює в окремому сегменті мережі, який ні з чим не перетинається. Усі дані з областей надходять винятково з кур'єрами — ні електронною поштою, ні навіть телекомунікаційним зв'язком ЦВК не користується. Так що, панове хакери, навіть не мрійте...

СКІЛЬКИ НАС, ВИБОРЦІВ?

      Попередньо загальний список виборців складається із 36 млн. 545 тис. 950 осіб.

      Порівняно з даними на момент третього туру виборів Президента (26 грудня 2004 року) — на 1 млн. 111 тис. 754 особи менше.  Як стверджує Ярослав Давидович, це пов'язано з тим, що в державі зменшується кількість населення.