Знову «донецький» на Різницькій?

      Завтра у народних депутатів буде напружений у кадровому плані день: мало того що знову накльовується вже кілька разів відкладене голосування за призначення нових керівників «обезголовлених» комітетiв і, можливо, віце-спікера, так іще й доведеться «подарувати» (або не подарувати) країні «нового Піскуна». Бо саме у четвер Верховна Рада визначатиметься з тим, чи дати «добро» на запропонованого Президентом Генерального прокурора.

      «Іспит» перед нардепами складатиме досить несподівана, з огляду на попередні чутки та прогнози, фігура. Нагадаємо, в першій половині понеділка Президент нібито відкликав подання на прокурора Києва — заступника Генпрокурора Василя Присяжнюка, якого бачив на посаді керівника ГП ще з суботи, а вже ввечері того ж дня запропонував нового претендента: іншого заступника Святослава Піскуна, Олександра Медведька.

      З огляду на те, що 50-річний Медведько  протягом 20 років пропрацював у органах прокуратури на Донбасi, у політичних «кулуарах» одразу поповзли чутки, що з боку Президента це така нова форма чергової домовленості з «донецькими». Що коїлося в Україні, коли Генпрокурором був інший «донецький», Геннадій Васильєв, краще не згадувати...

      Втім, як не дивно, самі «донецькі», тобто представники їхніх інтересів у парламенті в особі фракції Партії регіонів, особливого ентузіазму з приводу кандидатури Олександра Івановича не виявляють. Принаймні таке враження склалося в авторки цих рядків після спроби з'ясувати безпосередньо в «регіоналів», що вони думають про ймовірного Генпрокурора і чи збираються взагалі сприяти його переходу на цю посаду. Дехто з «рядових» представників фракції взагалі відмовлявся відповідати, інші стинали плечима й відговорювалися тим, що «треба ще порадитися». Словом, станом на вчора парламентський загін ПР був настроєний радше на негативне, ніж на позитивне голосування. Як зазначила в інтерв'ю журналістам лідер фракції Раїса Богатирьова, «на сьогодні до Медведька є питання і є приклади, коли не праву і закону служила ця людина», а ухвалюючи ті чи інші рішення, мала «інші мотиви».

      Розшифрувати це туманне визначення спробував, зокрема, донецький (але «по життю» опозиційний) сайт «Обком», нагадавши, що саме Медведько за часів першого генпрокурорства Святослава Піскуна керував слідством щодо резонансного вбивства керівника Слав'янської телекомпанії «ТОР» Ігоря Александрова й був автором версії, за якою до смерті забитого бейсбольними битками журналіста нібито порішив бомж Юрій Вередюк. Після «тріумфального» розкриття цього злочину, у вересні 2001 року, Медведька призначили заступником облпрокурора Луганщини, а незабаром Піскун забрав його до себе заступником, розповідає «Обком». І зазначає, що згодом, після відставки Піскуна, в ході службового розслідування щодо фальсифікацій справи Александрова (воно проводилося вже за нового Генпрокурора — Геннадія Васильєва) «були також встановлені факти, коли фальсифікувалися матеріали кримінальної справи, із кримінальної справи витягалися окремі сторінки висновків експертизи та інше, а результати слідства підтасовувалися під визначену людину».

      Водночас, наприклад, працівник прокуратури зі стажем, народний депутат від «Нашої України» Юрій Кармазін зазначає, що Олександр Медведько — далеко не найгірша кандидатура на посаду Генерального прокурора. Особливо тоді, коли будь-яка особа, що посяде це крісло, буде в дещо «підвішеному» стані. «Не варто забувати, що до моменту вступу в дію змін до Конституції Олександр Медведько може бути будь-якої миті без пояснення причин знятий з посади указом Президента», — пояснює свою думку Кармазін, аргументуючи цим одразу дві позиції. По-перше, перебування у статусі «перехідної» особи сприятиме певній обережності й небажанню порушувати закони. А по-друге, наскільки вдалося зрозуміти з розмови з паном Юрієм, саме через це погодитися на посаду Генпрокурора за даних обставин і в даний час захоче далеко не кожен. Тобто проблема призначення наступника Піскуна для Президента ускладнюється: спробуй-но обери достойного й чесного главу ГП, обмежуючи коло вибору тими, хто не проти перейняти справи від Святослава Михайловича.

      Чи не тому, бува, серед імовірних висуванців Віктора Ющенка називали одразу 4-5 прізвищ, хоча насправді — за даними Юрія Кармазіна — конкретних претендентів було троє. Чиї (або чия, якщо враховувати Присяжнюка) кандидатури розглядалися ще, Юрій Анатолійович відповідати категорично відмовився. Прозоро натякнувши: «Ви розумієте чому». А на вперті спроби уточнити, чи не тому, бува, що посаду Генпрокурора пропонували і йому, недвозначно пояснив: «Я заведу в парламент фракцію, яка буде призначати генеральних прокурорів, тому міняти це на місце, де сидітиму на «пташиних правах», не збираюся».

      Щодо Олександра Медведька, то Кармазін, який, за його власними словами, у 1980-му одночасно з нинішнім претендентом на генпрокурорство починав працювати в органах прокуратури (Медведько — на Сході, Кармазін — на Півдні України), особисто голосуватиме за його призначення позитивно. І вважає, що Олександр Іванович має серйозні шанси вийти із сесійної зали вже Генеральним прокурором — якщо на зустрічах із фракціями та профільними комітетами, які тривають відучора, «правильно поставить пріоритети: кадрова політика, де було безліч порушень і пора наводити порядок, розслідування резонансних справ, поновлення режиму законності». «Із усіх заступників Піскуна Медведько відомий тим, що, скажімо так, у політику не ліз, а виконував свою роботу, — пояснює Кармазін. — Це професійна людина, у прокуратурі він не новачок. З одного боку, це, безумовно, плюс, а з іншого, звісно, виникає питання, чому він, працюючи під керівництвом такого невігласа, як Піскун, жодного разу не виступив і не сказав, що та політика, яку проводить Генеральний прокурор, хибна. Але в Генпрокуратурі такі порядки, що як виступиш, то працювати більше не будеш».

      Натомість у антипатиків і скептиків до кандидата в керівники ГП є й інші запитання. Зокрема його називають причетним до закриття справи, порушеної проти екс-секретаря РНБО Петра Порошенка, окрім того, Медведько курував розслідування справи про «банду перевертнів», замовне вбивство Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня, а останнім часом — навіть «справу Гонгадзе».  «Справді, в останні півтора-два місяці на Медведька в ГП було переведено фактично все слідство, — погоджується Юрій Кармазін. — Але на «гострій» посаді Медведько ще просто не встиг себе повністю проявити. Тому казати, що він «засвічений» у розслідуванні якихось резонансних справ, я б не став. У мене особисто від його діяльності було позитивне враження. Що ж до Порошенка, то ця справа була закрита судом. І на місці Порошенка будь-яка нормальна людина вимагала закриття кримінальної справи не за відсутністю складу злочину, як це було зроблено, а за відсутністю події злочину». А резюме від Кармазіна таке: «Людина, яка працювала в Генпрокуратурі раніше, яка пам'ятає колишню ГП — найчистіший орган, який тільки можна собі уявити, ця людина ніколи не буде підкорятися нікому й нічому іншому, крім Закону».