Хто б міг подумати, що менше ніж за рік після довгоочікуваного приходу до влади «помаранчевої» команди, значна частина її прихильників, насамперед ідеалістів та романтиків, а також політично обізнаних перед парламентськими виборами-2006 дійде невтішного висновку: «А голосувати-то ні за кого». Природне розчарування від незабезпечення новою владою швидкого результату, публічний скандал і розкол у середовищі «героїв Майдану», виявлення в середовищі «помаранчевих» «нечистоплотних» політиків, приєднання до партій Ющенка і Тимошенко вчорашніх «кучмістів» — усе це в комплексі дало негативний результат.
У цій ситуації цілком логічним є бажання «майданівців» проголосувати за «третю силу», яка, звісно, не йде в розріз із «помаранчевими» ідеалами і при цьому має менш заплямований імідж, якусь видиму чітку мету, місію, аніж просто проведення до парламенту певної групи людей. Загалом, «нашим» хочеться проголосувати за якусь ідею, а не просто прихильників одного з лідерів. Адже якщо рік тому йшлося про вибір між «добром і злом» і конкретними прізвищами кандидатів у президенти, то тепер — після перемоги «добра», яке декларує демократичні цінності, — хотілося б опиратися на чіткіші принципи. І вибирати конкретну ідеологію, що є важливою ознакою демократії та громадянського суспільства. У даному контексті ми говоримо про праву ідею та відповідний блок.
Про утворення «Української правиці» йдеться вже віддавна. А оформилася вона частково ще восени 2001-го, коли з цілком прагматичних міркувань праві партії напередодні виборів до парламенту об'єдналися між собою та з кількома іншими, влившись у мегаблок Віктора Ющенка «Наша Україна». Метою тоді було — не розсіяти голоси опозиційних виборців і під прапором В.Ю. підготуватися до виборів президентських.
Зараз пропрезидентська партія «Народний союз «Наша Україна» знову керується фактично тими ж підходами до формування виборчого блоку, що й чотири роки тому. І знову створення повноцінної «Правиці» відходить на другий план. Так, НСНУ вже задекларувала намір вести переговори про блокування майже з усіма партіями, які б могли скласти основу «Правиці». Міркування «Народного союзу...» зрозумілі: на одному іміджі Ющенка «виїхати» складно, потрібне й інше «наповнення». Окрім того, є й інший нюанс: якщо «традиційні» партії підуть окремо, то позабирають у НСНУ чимало голосів. І ще один важливий пункт, чи не головний зараз для ядра проводу НСНУ: це необхідність формування потужної коаліції на противагу Блоку Тимошенко. Аби гідно змагатися з «тимошенківцями», «нашоукраїнці» вже навіть готові щедріше поділитися з партнерами місцями у виборчому списку (раніше туди було не протовпитися).
І, нарешті, варто нагадати, що однією з підстав формування блоку «Наша Україна» у 2001 році була перспектива «ющенківських» партій — НРУ, УНП, ПРП тощо — надалі саморозпускатися і зливатися в єдину мега-партію. За ідеєю, нею мала б стати НСНУ. Але дітище пп. Безсмертного й Порошенка пішло іншим, власним, а не об'єднавчим шляхом. «Партія друзів Президента і його бізнес-оточення зайняла таку позицію, якою поставила нашу партію («Реформи і порядок». — Авт.) у неприємне становище. А ніхто не хоче, щоб їх нагинали і казали: руки вгору і всі марш до отари», — описує в інтерв'ю «УМ» ситуацію, що склалася на початку цього року, активіст ПРП, народний депутат Тарас Стецьків.
А на установчому з'їзді НСНУ тим часом проголошувалася потреба єднатися не лише з БЮТ Юлії Тимошенко, а й із Народною партією Володимира Литвина. Отож праві партії не поспішали бігти до нової «Нашої України» вже хоча б із почуття гордості та певної образи — за те, що вчорашні «кучмісти» Литвина стали деяким «помаранчевим» чільникам ріднішими за старих друзів. Тож і з'явилася ідея — зібрати цих «старих друзів» до купи й штурмувати парламент окремо від «отари». При цьому, звісно, є великий ризик промахнутися зі ставкою, адже гарантії, що «Правиці» вдасться подолати 3-відсотковий бар'єр без НСНУ, немає жодної. І це — ще один аргумент для збереження старого формату «Нашої України».
Хоча незначні рейтинги умовної «Правиці» — певний парадокс. Адже ймовірні її учасники не лише словами довели, що вміють відстоювати ідеї, любі правому електорату. До прикладу, голова Народного руху Борис Тарасюк на посаді міністра закордонних справ веде прозахідну політику, а в стосунках з Росією доволі прохолодний. Члени Української народної партії, зокрема віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко, активно добиваються розширення прав ветеранів ОУН-УПА.
На цих моментах можна було б акцентувати увагу виборця і спробувати далі розкручувати рейтинг правих. Проте сьогодні ситуація складається так, що ідея формування «Правиці» знову може бути відкладена до довгої шухляди. Адже у виборчий період «політтехнологічний» прагматизм і розрахунок перемагають світлі «ідейні» цілі та наміри. Хоча наразі й тривають активні розмови про ймовірність формування «Правиці», окремі партії декларують свої наміри йти до ВР самостійно або в інших блоках. Іноді це більше скидається на звичайні торги та набивання собі ціни, щоб потім «подорожче продатися», тобто заробити більшу квоту місць у мега-блоці.
Народний рух — один із перших, хто «здався», при тому що на нього покладали значні надії як на одного з основних учасників «Правиці». Зараз партія В'ячеслава Чорновола, яка перейшла у спадок до Бориса Тарасюка, згідно з даними Центру ім. Разумкова, має лише 0,4% рейтингу. Минулої суботи провід НРУ ухвалив брати участь у формуванні умовного Блоку Віктора Ющенка на виборах-2006. Як розповів «УМ» керівник апарату Руху Василь Куйбіда, рішення проводу — це фактично конкретизація ухвали, яка була прийнята в лютому цього року з'їздом НРУ; у ній ішлося про формування єдиного блоку з єдиним списком «на платформі Ющенка». «Тому ми проводимо консультації і з НСНУ, вважаючи її органічною частиною наступного блоку», — каже Куйбіда. При цьому рухівці висувають певні вимоги, зокрема щодо ведення переговорів на рівноправних умовах та відсутність у списку єдиного блоку «публічно заплямованих політиків». На запитання, чи повернеться НРУ до ідеї формування «Правиці», якщо «заплямовані» у списку Ющенка таки будуть, Василь Куйбіда однозначно відповісти не зміг. «Я вірю у людський розум. Якщо ці люди, які опинилися у центрі скандалу, є патріотами, то своїми вчинками вони не будуть шкодити формуванню блоку», — каже екс-мер Львова.
Пан Куйбіда не виключає, що ймовірна «Правиця» на цих виборах могла б набрати від 2,5 до 5% голосів. Однак один із «штабістів» Руху вважає за доцільне, зважаючи на ситуацію в країні, спочатку згуртуватися у ширшу коаліцію, а вже потiм пройшовши до парламенту, розвивати більш вузькі проекти. «Треба мислити майбутнім. Якщо ми єдиним потужним блоком можемо набрати більше голосів, аніж коли розіб'ємося на групи, то треба так і робити», — додає Куйбіда.
Натомість лідер УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, який уже віддавна разом із головою УНП Юрієм Костенком обговорював можливе об'єднання їхніх партій у «Правицю», вважає, що приєднання до якогось мегаблоку заради здобуття кількох мандатів є «зрадою утвердження сили партії». «Лише у змаганні партія зміцнюється, а у відпочинку вона деградує», — каже Матвієнко, докоряючи опонентам зі своєї ж УРП «Собор», які прагнуть блокування під дахом Юлії Тимошенко в БЮТ. Нагадаємо, що через розбіжність у поглядах на подальшу долю «Собору» в партії Матвієнка фактично стався розкол. Частина уерпістів навіть не вважає Анатолія Матвієнка членом партії і на з'їзді минулої суботи ухвалила рішення вести переговори з Тимошенко про блокування.
«Торгуватися за мандати у БЮТ, не зважаючи на інтереси України, — це не відповідає національним інтересам України. І всі, хто сьогодні уже себе бачать депутатами відповідного рівня, не думають, що будуть 2009-й, 2011 роки, що, зрештою, є й будє Україна», — зазначає в коментарі «УМ» Анатолій Матвієнко. Він упевнений, що навіть якщо УРП «Собор» у складі «Правиці» отримає на виборах-2006 менше голосів, аніж у складі БЮТ, то потім усе це воздасться у ході наступної виборчої кампанії, коли «Правиця» стане потужною партією.
Окрім того, на думку Матвієнка, в разі проходження «Правиці» до парламенту цієї весни користі від меншої кількості «автономних» правих депутатів у ВР буде більше, ніж від присутності правої квоти у списку БЮТ. «15-18 депутатів однієї партії, яка могла б сформуватися на основі «Правиці», — це більше, ніж при десяти сателітах у Блоці Тимошенко. І вони були б самостійним суб'єктом у радах всіх рівнів, і творили б інше обличчя цієї політичної сили», — стверджує Матвієнко.
Зауважимо принагідно, що внутріпартійний розкол фактично вибиває УРП «Собор» із нормального процесу формування виборчих блоків.
А ще, вважає Матвієнко, якщо блокам Ющенка та Тимошенко не буде альтернативи, то розчаровані владою люди голосуватимуть за Партію регіонів або Народну партію.
Конкретизує картину Тарас Стецьків із ПРП: «Голоси розчарованих забере «Пора». Вона сама по собі є сильнішим брендом, аніж міфічна «Правиця», бо «Пора» була авангардом революції». У коментарі «УМ» екс-президент Нацтелекомпанії називає ілюзією думку, нібито формуванням «Правиці» можна забрати голоси «розчарованих помаранчевих». Бо «основні симпатії людей розподіляються все-таки між трьома провідними силами — партією, яка підтримує Ющенка (НСНУ. — Авт.), БЮТ і «Регіонами», — каже Тарас Стецьків. Він називає це тріо «настільки потужними магнітними полями, що всі інші партії не можуть із ними конкурувати». «Тому «Правиця» — це міф, її не можна створити в реальних умовах». Відповідно, нардеп закликає «розчарованих» таки визначитися, яка з сил — НСНУ, БЮТ чи «Пора» — викликає у них найменше негативу, і за неї проголосувати. «Бо за Януковича на сході голосувати підуть майже обов'язково, а якщо «помаранчеві» не прийдуть на вибори, то Янукович може взяти перше місце», — заявляє Стецьків, наголошуючи, що «вибори — це не «женячка», там любові не треба, там потрібні розрахунок і довіра».
Очевидно, керуючись саме цим гаслом, ПРП Стецьківа зараз визначається, з ким їй іти — з НСНУ чи БЮТ. А ідею «Правиці» «порядні реформатори», якими поки що керує міністр фінансів Віктор Пинзеник, наразі для себе повністю відкидають.
Також, на думку Стецьківа, навряд чи зорганізує «Правицю» й Українська народна партія Костенка, яка чи не єдина з відомих правих сил зараз продовжує декларувати наміри утворити правий блок. «Якщо УНП піде сама, то пролетить. Думаю, вони трошки ще поговорять і таки будуть вимушені приєднатися до НСНУ», — каже нардеп-«пеерпіст».
Сам лідер УНП Юрій Костенко тим часом запевняє, що вести переговори з НСНУ в його наміри не входить. Бо, згідно з рішенням партійного з'їзду, УНП має йти самостійно або у союзі з правоцентристськими силами, а «Народний союз...» є насправді ліберально-центристською політичною силою.
За останніми даними Центру Разумкова, Українська народна партія наразi має рейтинг 0,5%. Самі «костенківці» у таку непопулярність у народі не вірять. Як каже у коментарі «УМ» лідер партії, за їхніми даними, вони мають 2,5%, а особистий рейтинг Костенка, розрекламованого по ТБ та на біг-бордах, — узагалі 6%.
«Але сьогодні ще багато хто не знає, що УНП не є у блоці «Наша Україна», — так пояснює Юрій Костенко причини своєї віри в подальше зростання «удільного» рейтингу. До всього, УНП зараз веде переговори про блокування з дрібними правими партіями, що дасть їм можливість назватися коаліцією правих сил.
До речі, в цій коаліції, цілком очевидно, не буде ще однієї більш-менш розкрученої правої партії, наразі ні до кого не приєднаної, — Конгресу українських націоналістів. Як повідомили «УМ» у прес-службі КУНу, з УНП вести перговори їм важко, бо кунівці хочуть блокуватися на паритетних умовах, а це, на їхню думку, має втілюватися у квотування виборчого списку «50 на 50». Тож КУН разом з Організацією українських націоналістів та Всеукраїнським братством ОУН-УПА утворює свій блок — «Національний вибір», і націоналісти хочуть, щоб саме він став основою «Правиці».
Але, як видно, в них мрії обірвуться значно швидше, аніж навіть у Костенка. Адже КУН нині очолює голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко, який навряд чи протримається на цій посаді довго. І, звісно, йому для повернення в парламент потрібно буде потрапити в якийсь гарантовано «прохідний» список. Очевидно, таким стане список під патронатом Президента.
Отож усім зацікавленим у темі «Правиці» залишається пильно спостерігати за діями «останнього романтика» Юрія Костенка. А тому — формувати правоцентристський блок фактично на базі однієї своєї партії. Чим усе це закінчиться, побачимо уже за місяць. Адже до 29 листопада мають відбутися усі «блокувальні» з'їзди майбутніх учасників виборів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
