«Джек-пот» на державну голову

      Коли «маленькій» людині, звичній до жорсткої економії з огляду на мізерну зарплату чи пенсію й безперспективність надій на її зростання, просто на голову зненацька падає сила-силенна грошей, імовірність того, що змушений протягом тривалого часу тримати себе у фінансових рамках щасливчик розтринькає багатство значно швидше, ніж це зробив би в такому випадку його й без того заможний колега по прихильності Фортуни, значно зростає. Наскільки в цьому випадку відрізняється від гомо сапієнса ціла держава, маємо шанс дізнатися незабаром. Після того як в Україну справді прийдуть ті «шалені гроші», які переможці конкурсу з продажу комбінату «Криворіжсталь» ще тільки повинні заплатити за своє нове придбання. А поки що, чекаючи на ці 4 мільярди 793 мільйони доларів (округлено, за курсом Нацбанку), експерти, фінансисти, журналісти й особливо політики (це вибори — ми пам'ятаємо) вже активно «ділять» ці гроші, наввипередки пропонуючи пустити їх на ті чи інші потреби. І це тільки на перший погляд здається, що будь-хто, наділений хоч трохи тверезим розумом і здоровим глуздом, замість одразу проїсти й розтринькати несподіване багатство, вклав би його в якусь прибуткову справу, аби надалі спокійно їсти й витрачати дивіденди, знаючи, що грошики тим часом працюють на нові наїдки й розваги. Жебрак, несподівано зірвавши джек-пот, додумається до цього в одному випадку з тисячі. Політик напередодні виборів не зізнається у перевагах такого витрачання мільярдів ніколи.

Проїсти не можна вкласти

      Тож і не дивно, що, скажімо, екс-Прем'єр-міністр, лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка за часів свого керівництва Кабміном чимало попрацювала на те, щоб «Криворіжсталь» продали так, як це було зроблено, наполягає: кошти, виручені за комбінат на аукціоні, треба пустити насамперед на вирішення пріоритетних соціальних питань. А такими питаннями, вважає Юлія Володимирівна, є збалансування Пенсійного фонду і повернення ошуканим вкладникам втрачених заощаджень. Тимошенко навіть доручила народним депутатам від фракції БЮТ підготувати відповідний законопроект щодо витрат коштів, виручених за «Криворіжсталь». «Громадяни повинні реально відчути позитиви від проведення першої в історії України прозорої і чесної приватизації», — наголошує леді Ю.

      А тим часом її «антипод» і опонент Петро Порошенко, якого тепер окрім як екс-секретаря РНБО та екс-голову Бюджетного комітету ВР представляють іще і як заступника голови наглядової ради Нацбанку, наголошує, що в Держбюджеті поточного року заплановано трохи більше 6 млрд. грн. надходжень від приватизації, під які передбачені відповідні напрями їх використання. А все, що надійшло до державного бюджету понад визначені бюджетом суми, можна розподілити тільки після внесення парламентом відповідних змін до закону про бюджет. І, за словами Порошенка, «якщо Верховна Рада при визначенні напрямків використання коштів від приватизації «Криворіжсталі» в першу чергу спрямує їх на інвестиційні проекти, то рівень інфляції вдасться зберегти. Проте якщо парламент піде назустріч популістським закликам окремих політичних сил і одразу введе в обіг значну частину цих грошей, наприклад, прийнявши рішення про різке підвищення рівня заробітних плат окремим категоріям громадян, то, врешті-решт, це призведе до стрімкого зростання цін, показників інфляції і, фактично, ошуканими виявляться саме ті верстви населення, про які виявляють показне піклування представники окремих сил». 

      Висловився з цього приводу й колишній (за часів Прем'єра Ющенка) секретар Кабінету Міністрів Віктор Лисицький, направивши до Президента відкритого листа. У цьому зверненні Лисицький наголошує, що «грошей не вистачає завжди», і «у світових цивілізаційних перегонах виграють держави, які спрямовують наявні, повсякчас обмежені, гроші на стратегічно важливі напрями свого розвитку, а не тільки на проїдання». Тому, наголошує експерт,  логічно було б вкласти гроші в перспективні для України ринки, спрямувавши їх на розвиток наших конкурентних переваг (а перспективні у нас, наприклад, чорноземи, індустрія програмування, авіаційна промисловість тощо).  При цьому доцільно не вкладати ці кошти стовідсотково, а використати їх для субсидування відсотків по кредитах для приватних підприємців, субсидування соціальних податків тощо.

Де індуси — там касти. Де українські олігархи — там «чорний піар»

      Утім це все з розряду «далі буде». Тоді, коли кошти з продажу «Криворіжсталі» справді надійдуть у бюджет. Звісно, сумнівно, що така поважна й відома у світі компанія, як «Міттал стіл», не зможе, подібно до Остапа Бендера, розплатитися за придбаний на аукціоні «лот». Однак один із найвідоміших в Україні адвокатів, захисник інтересів попередніх власників «Криворіжсталі» Сергій Власенко (саме він нагадує про те, як купував стільці Бендер), в ефірі «5-го каналу» порадив таки почекати й наголосив: конкурс із повторного продажу меткомбінату проведено таким чином, що його результати можна і треба оскаржувати.

Цим, очевидно, вже колишні власники «Криворіжсталі» (а це, грубо кажучи, Віктор Пінчук і Рінат Ахметов) найближчим часом і займуться. А поки суд та діло, проти нових майже власників підприємства розгортається справжня дискредитаційна кампанія. У найтиражніших виданнях України (які, за дивним збігом, вважаються контрольованими саме Пінчуком та Ахметовим) з'являються статті про те, яким паскудним власником виступає «Міттал стіл» на інших, іноземних підприємствах. Скажімо, газета «Факти», посилаючись на казахське видання «Мегаполіс», розповідає про те, що чи не в усіх країнах, де корпорація має власність (а це, зокрема, і Казахстан, і Польща), металурги на заводах «Міттал стіл» обурені тими жахливими умовами праці, які створило для них керівництво, котре буквально ділить людей за «кастами», як в Індії (нагадаємо, власник «Міттал стіл» за національністю індус). А видання «Сегодня» цитує польську «Газету заходню», яка пише, що «Міттал стіл» найближчим часом планує скоротити понад 40 тисяч робочих місць на своїх заводах в усьому світі.

      Водночас в Україні з'являються повідомлення про те, що нові власники «Криворіжсталі» різко підвищать ціни на металопродукцію (так вважає президент  Української асоціації металотрейдерів Андрій Федосєєв, називаючи навіть конкретну суму підвищення — рівно (!) 100 доларів за тонну), внаслідок чого (це вже зі слів віце-президента «Київміськбуду» Василя Можара) може підвищитися й вартість житла. Словом, страх, що коїться. Добре, хоч експерти фондового ринку вносять свою «ложку меду», прогнозуючи, що продаж «Криворіжсталі» зможе переламати падіння курсів на українському фондовому ринку, яке спостерігається протягом останніх півтора місяця. І на цьому шоу, безперечно, не завершиться. Без сумніву, будуть навколо повторного продажу «Криворіжсталі» ще й замовні матеріали, і саме політичні, а не економічні дискусії, і ламання списів. І справа тут не лише у виборах. А й у тому, що попри бажання й наміри змінити не лише обличчя у владі, а й систему, насправді ми живемо ще за старими правилами. Які чомусь уперто не бажають мінятися.