Ім'я азербайджанського опозиціонера Іси Гамбара два роки тому в Баку тисячі людей вигукували так само гучно і з такою ж надією, як українці на Майдані кричали «Ю-щен-ко!». Гамбар тоді був найпотужнішим кандидатом від опозиції на президентських виборах. У день голосування 15 жовтня 2003 року азербайджанці повиходили на вулиці, виступаючи проти фальсифікацій виборів на користь сина президента Гейдара Алієва — Ільхама. Демонстрацію було жорстоко розігнано, а частину мітингуючих заарештовано. На другий день люди знову вийшли, і це закінчилося ще гірше. Опозиція почала слабнути — насамперед через сильний тиск iз боку влади.
За два роки новоутворений опозиційний блок «Азадлиг» («Свобода»), одним із співголів якого є Гамбар, знову заявляє про намір отримати реванш — на цей раз на парламентських виборах. Надихає опозицію на таку впевненість досвід грузинської та української революцій. Чималі надії опозиціонери покладають на міжнародну підтримку, і в тому числі з боку України, називаючи нашу державу лідером демократичних процесів на пострадянському просторі. Тим самим вони вважають, що Україна зобов'язана втрутитися в ситуацію. Водночас, українська влада практично відмовчується щодо складної політичної ситуації в Баку. І взагалі до скандального затримання в Криму одного з азербайджанських опозиціонерів Расула Гулієва про антидемократичні процеси в Азербайджані в Україні майже не говорили, в той самий час у Баку чи не щотижня силою розганяли мирні демонстрації, а частину їх учасників арештовували.
Зауважимо, що Іса Гамбар особисто знайомий із Віктором Ющенком. Він був присутнім на інавгурації «помаранчевого Президента». Щоправда, як офіційного гостя його на урочистості не запросили (як вважає сам Гамбар, Київ не хотів псувати взаємини з Алієвим), і азербайджанський опозиціонер стояв разом із народом на майдані Незалежності під час інавгураційної промови. А ще у 2003 році між «Нашою Україною» і блоком Гамбара «Наш Азербайджан» було підписано угоду про співпрацю. Головною проблемою для України у виробленні політики стосовно ситуації в Азербайджані є те, що через свої енергетичні інтереси, які може задовольнити Азербайджан, українська влада боїться сваритися з офіційним Баку. Однак Гамбар та інші партійні лідери опозиції наголошують, що допоки в цій країні не зміниться влада, то Україна так і не доб'ється від Баку транспортування каспійської нафти до Європи за допомогою українського нафтогону «Одеса — Броди». Адже, як наголошують азербайджанські опозиціонери, — тут усе вирішує не Алієв, а Кремль. «У погоні за нафтою, можемо втратити як демократію, так і нафту», — каже Гамбар.
Про роль України в демократизації Азербайджану та про перспективи азербайджанської революції Іса Гамбар, якого прихильники опозиції називають майбутнім президентом, розповідає в інтерв'ю «Україні молодій».
— Пане Гамбар, ви зверталися під час цього візиту до Віктора Ющенка з проханням про зустріч?
— Я з ним буду зустрічатися лише в тому випадку, коли Ющенко заявить про таке бажання. Бо я розумію його зайнятість як Президента такої великої країни, а з іншого боку, чесно кажучи, не хочу йому створювати проблем. Бо ми ще тоді, коли підписували угоду у грудні 2003-го, домовилися, що коли хтось із нас стане президентом, то та сила, яка залишиться в опозиції, не буде створювати проблем тій силі, яка прийде до влади. Адже кожна така наша зустріч, очевидно, створює проблеми надіям про надходження нафти з Азербайджану.
— Чи відчули ви за ці два роки якусь практичну користь від підписаної з Ющенком угоди?
— Звичайно, що логіка політичного процесу створила проблеми для реалізації всіх пунктів угоди. Але я так думаю, що угода зіграла свою позитивну роль у мобілізації демократичного потенціалу в Азербайджані. І зараз ми працюємо над новим етапом взаємовідносин. Буде нова угода (з «Народним союзом «Наша Україна». — Авт.), яка буде продовженням тих документів.
— В одному з інтерв'ю ви прогнозували, що події Помаранчевої революції можуть повторитися в Азербайджані. Але чим ви керуєтеся у таких заявах, зважаючи на події в Баку дворічної давності, коли люди вийшли, їх побили, пересадили, офіс у вашої партії «Мусават» відібрали, осередки опозиційних партій через тиск самі ж оголосили про саморозпуск?... Що змінилося за цей час, чому, на вашу думку, не повториться та сама ситуація?
— Так, на відміну від України, в нас влада пішла на тотальне насильство, проти мирної демонстрації застосовувалися практично всі ряди військ Азербайджану. Навіть стріляли. Через репресії і через тортури пройшли тисячі членів нашої та інших опозиційних партій. Але в цьому році ми озброєні досвідом України, і Грузії. І в цьому році міжнародне співтовариство приділяє значно більшу увагу нашій ситуації, аніж у 2003 році. Ми ведемо свою боротьбу тiльки мирними способами. І я думаю, що спільними зусиллями нашої та міжнародної громадськості можливо утримати азербайджанську владу не піднімати зброю проти свого народу.
— Чи це не надто романтично? Адже мирні демонстрації за останній місяць розганяли силою вже кілька разів... Яка гарантія, що не станеться так, як два роки тому: люди вийдуть на вулиці, їх поб'ють, пересаджають — і на тому все закінчиться? Що будете робити далі?
— Навряд чи це повториться. Бо в цьому році, я впевнений, і ми більш досвідчені, і світ набагато уважніший до процесів в Азербайджані. І я думаю, що у влади немає методів боротьби проти нас. Ці репресії продовжуються вже дванадцятий рік — увесь період алієвського режиму. Незважаючи на ці гоніння та репресії, вони нічого не змогли зробити з демократичною опозицією в Азербайджані і щодо її кількості, і у питаннях рейтингів. Тобто демократичний табір зберігає свої сили. Тому я впевнений, що ми на цих виборах або переможемо, якщо доб'ємося чесного підрахунку голосів, або владі не вдасться так легко відійти від відповідальності за тотальну фальсифікацію, бо в цьому році міжнародні організації, такі як ОБСЄ, Рада Європи та інші, вимагають від азербайджанської влади однозначно нормальних демократичних виборів.
— Пригадую, два роки тому ОБСЄ щодо Азербайджану зробила висновок, що ті порушення, які насправді були тотальними, не вплинули на загальний результат виборів, які вони ще й назвали демократичними...
— У цьому році ОБСЄ не зможе зробити таку заяву, бо всі уже чітко бачать, що влада готується до фальсифікації. Тому вони будуть давати чіткі оцінки ситуації.
— Вибачте, але, слухаючи ваші оптимістичні прогнози, складається враження, що ви так говорите для того, щоб у ваших потенційних виборців не опускалися руки і вони до кінця вірили у перемогу. Бо я не бачу наразі причин для такого оптимізму, оскільки людей протягом останнього часу у вас б'ють і саджають, а міжнародна спільнота практично мовчить...
— Значить, ми повинні ще краще працювати з міжнародною спільнотою — ми, а також ті сили в Україні, які вважають це необхідним робити. Це боротьба, і боротьби без репресій, очевидно, не буває. Нелегко добитися демократичних змін в авторитарній країні. Але це наша місія і ми будемо її продовжувати.
— Від яких країн ви насамперед очікуєте допомоги та підтримки?
— Дуже багато що залежить від США і Брюсселя, тобто Євросоюзу. І, звичайно, ми сподіваємося на відповідальну позицію українського уряду.
— За останній рік представники азербайджанської опозиції часто приїжджали в Україну, щоб поговорити з нашими політиками, як робити революцію?
— Наш пріоритет — це не революція, а вільні і справедливі вибори. Просто ми чітко заявили, що у випадку тотальної фальсифікації, я підкреслюю — тотальної фальсифікації, ми закличемо людей до мирних акцій протесту. Чим обернуться ці акції протесту, як їх назвуть журналісти і аналітики, — це вже інше питання.
— Але все ж таки, як часто приїжджають азербайджанські опозиціонери сюди?
— Я цього року декілька разів був в Україні і проводив консультації зі своїми колегами та друзями.
— А що ви в них просили, про що саме радилися?
— Я нічого не просив. Йдеться не про підтримку партії «Мусават» чи блоку «Азадлиг», а про підтримку демократичного процесу в Азербайджані. І я думаю, що в Україні є потенціал займати тут чіткі позиції.
— Намети, напевне, вже скуповуєте?
— (Iса Гамбар сміється. — Авт.) В Азербайджані погода краща, ніж в Україні. З іншого боку, азербайджанський народ не такий терплячий, як український. Українці таки кілька тижнів стояли під дощем і снігом, а в Азербайджані, думаю, ситуація проясниться значно швидше.
— Хтось когось буде штурмувати?
— Ми штурмувати не будемо. Ми будемо мирними способами боротися за демократичні цінності.
— Тобто схожої ситуації з грузинською не буде, коли там висунули ультиматум, а потім штурмували парламент?
— У Грузії це сталося вже після того, як доволі тривалий час продовжувалися мирні акції і Шеварднадзе не застосував зброю проти свого народу. Тобто питання було практично вирішено. І аж тоді відбувся рішучий крок Саакашвілі і його прихильників. Кожна країна має свій досвід, і ми також маємо свій досвід оксамитових революцій. Тобто ми враховуємо і свій досвід, і досвід України, Грузії та інших народів пострадянського простору.
— Яку кількість людей ви розраховуєте побачити на акціях протесту, зважаючи на те, що з Азербайджану виїхало три мільйони населення і лишилося п'ять?
— Якщо не буде насильства з боку влади, то рахунок йтиме на кількасот тисяч.
— Очевидно, ваші прихильники покладають великі надії на покращення життя після приходу до влади опозиції, як це було і в нас, що у принципі є природним, коли люди владою не задоволені. Водночас в Україні зараз багато людей розчарованих — як ви це прокоментуєте?
— Це нормальний процес. Рік тому українцям доводилося обирати між Ющенком та Януковичем. А зараз вибір між Ющенком і Тимошенко, все-таки це набагато кращий вибір, ніж був тоді. Це нормальний процес, який дає народу можливість вирішувати свої проблеми і долю.
— За який термін ви обіцяєте народу Азербайджану значно покращити життя в цій країні?
— Щодо цього у нас значно більше можливостей, аніж в української влади. Бо Азербайджан доволі маленька і компактна країна і там проводити серйозні реформи у сфері економіки і політики значно легше. І наші нафтові й газові багатства дають можливість швидко вирішувати питання економічного характеру і швидко досягти реального росту благополуччя людей.
— Пане Гамбар, яке у вас ставлення до пам'ятника Гейдару Алієву, встановленому майже в центрі Києва.
— Терпиме... Ми терпимо (посміхається. — Авт.). Бо це вже питання до українців, адже пам'ятники тоталітарним лідерам не прикрашають жодну столицю світу. Це не прикраса.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
