На Луганщині триває традиційне соціалістичне змагання між нафтотранспортниками та... крадіями їхньої нафти. У ході запеклої боротьби народжуються іноді доволі цікаві технічні рішення. Скажімо, кілька років тому Лисичанське нафтопровідне управління почало використовувати спеціальні датчики, що показують рівень тиску в трубі. За задумом ініціаторів новації, несанкціоноване врізання та відпомповування нафти мало б призвести до різкого падіння тиску в трубі, а датчик не тільки має зафіксувати цей факт, а й визначити розташування ділянки, на якій проведено врізку (власне, де сталася будь-яка аварія, пов'язана з витіканням продукту).
«Опоненти» з відповіддю не забарилися. Днями неподалік від с. Смолянінове Новоайдарського району співробітниками Управління СБУ в Луганській області спільно з працівниками охорони районного нафтопровідного управління затримані на місці злочину жителі селища Горського і села Єпіфанівка Новоайдарського району разом із бензовозом, який належить одному з них. Крали нафту з магістрального нафтопроводу «Самара—Лисичанськ». Селяни традиційно врізалися в трубу із життєдайною рідиною, однак не присмокталися до неї жадібно, як колись, а, враховуючи наявність датчиків, зробили пластикове відведення довжиною близько 800 метрів. Тонка пластикова трубка проходила під землею і закінчувалася спеціальною ємністю. У цьому резервуарі настільки повільно накопичувалася крадена нафта, що датчики падіння тиску й не помічали.
Вийти на організатора «промислу» — 40-річного мешканця Лисичанська— не склало особливих проблем. Тим більше що раніше він уже потрапляв у поле зору правоохоронців, щоправда, йому вдавалося вийти майже сухим із води. Цього разу все набагато серйозніше. Відносно учасників групи спецпідрозділом обласного СБУ порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 185 КК України (крадіжка, скоєна в особливо великих розмірах у складі організованої групи), яка передбачає від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Як зловмисники знаходять місця для врізок, труби ж проходять під землею? За допомогою міношукачів! Використовується і прийом, що нагадує середньовічне лозоходіння. Тільки замість лози «слідопит» озброюється двома металевими електродами. Весною цього року подібні вправи ледь не призвели до серйозної аварії на ... газопроводі. Зловмисники шукали нафтопровід «Лисичанськ—Тихорецьк», а натрапили на трубу газопроводу, який проходить поруч. Газ вирвався назовні; перелякані злодії, природно, втекли, нікого ні про що не повідомивши. Ситуацію врятувала тільки пильність обхідника, який вчасно помітив витік газу. Адже навіть автомобіль, який міг проїхати по дорозі неподалік, міг спровокувати сильний вибух. Кілька років тому в районі селища Фрунзе при проведенні планових ремонтних робіт бульдозер випадково зачепив врізку. Нафта спалахнула, живцем згоріли люди. Газ спалахує набагато активніше...
Усе це завдає серйозних економічних збитків, які складаються не лише з вартості викрадених нафтопродуктів. Дуже складною і дорогою операцією є ремонт пошкоджених магістральних труб. Для його проведення необхідна зупинка прокачування нафти, багато техніки і величезні трудовитрати. А екологічна шкода, яку чинять нафтові «вампіри», навряд піддається грошовому обчисленню. Вся земля в районі врізок буквально просичена нафтою. Постійно сочиться вона й із відведень, що тягнуться на сотні метрів, а скріплені не дуже щільно саморобними муфтами та хомутами.
Нещодавно співробітники УСБУ спільно з нафтовиками виявили чергову врізку в районі села Смолянінове. Там відведення досягало в довжину більше 1 км. Це був пластиковий шланг (знову-таки в багатьох місцях з'єднаний муфтами), проведений по дну невеликої річки. У разі його розриву нафтова пляма, рухаючись вниз за течією, могла потрапити й до Сіверського Дінця, і в питні водозабори, що розташовані поблизу. Але подібне становище мало цікавить місцевих мешканців. Співробітники СБУ скаржаться, що селяни не лише відмовляються надавати відповідну інформацію, але й самі активно включилися в «соцзмагання»: копають траншеї для відведень, лазять зі шлангами по дну річки, відкривають і закривають засувки, підробляють спостерігачами, виконують іншу чорнову роботу. У них щодо цього є залізобетонна політекономічна «відмазка»: суцільне безробіття і пов'язана із ним бідність. Законодавець, особливо напередодні виборів, перед таким аргументом ніяковіє.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
