Не стало архітектора перебудови

      Позавчора у Москві на 82-му році життя після тривалої і важкої хвороби помер Олександр Миколайович Яковлєв, який був одним із головних ідеологів перебудови в роки Михайла Горбачова. Олександр Яковлєв був членом Політбюро Компартії Радянського Союзу, коли генсек Михайло Горбачов розпочав лібералізацію радянського режиму і намагався запровадити свободу преси та дискусій. Самого Олександра Яковлєва інколи називали ще інтелектуальним батьком гласності й перебудови.

      Олександр Яковлєв був немилосердно чесною людиною, передусім у ставленні до самого себе. «В країні, де конформізм поставлений на конвеєр, де зміна поглядів перетворилася на своєрідний спорт, його переродження з комуністичного апаратника в ідейного противника будь-якої форми тоталітаризму вражало своєю щирістю», — зазначає у некролозі Бі-Бі-Сі.

      Олександр Яковлєв критикував і нинішнього російського президента Володимира Путіна за обмеження демократії в країні.

      У радянські часи в Яковлєва, ветерана Другої світової війни, не було жодних підстав оприлюднювати свої погляди, але неортодоксальність його підходів та несприйняття спроб реабілітувати сталінізм, які стали особливо наполегливими в часи перебування при владі Леоніда Брежнєва, на межі 60-х та 70-х років, коштували йому посади завідуючого відділом пропаганди ЦК. А після гучної статті в Літературній газеті, в якій Яковлєв засудив шовіністичні тенденції у радянській літературі, його і взагалі відправили на довгі 10 років у «заслання» — послом СРСР у Канаді.

      Яковлєв ніколи не кривив душею, не називав себе дисидентом, коли це стало модним і безпечним. Він просто пройшов свій шлях інтелектуала найвищої проби. А що цей шлях у часи перебудови збігся зi шляхом його країни — це було його особисте щастя. Яковлєв у своєму розвитку пішов значно далі Михайла Горбачова: він усвідомив, що злочинну систему потрібно не реформувати, а руйнувати. Він не став такою міжнародною «зіркою», якою до цього часу залишається Горбачов, але зробив для свого народу та світу не менше, ніж більш швидкий до розмов його колишній патрон.

      Яковлєв якось визнав у інтерв'ю Бі-Бі-Сі: «Я задумуюся: чому наше населення таке байдуже до того, що продовжує наводити жах на весь світ? Можливо, дійсно в нашій свідомості засіла страшна формула: «Смерть одного — трагедія, смерть мільйонів — статистика»?

      В останні 10—15 років свого життя Яковлєв припинив полеміку зі своїми противниками. Він ні на кого не злився, нікого не звинувачував, оскільки усвідомив, що трансформація його батьківщини в нормальну країну світу займе багато десятиліть. Але залишався оптимістом і був упевнений, що ця далека мета буде досягнута.