Наставляй кишені, Україно

      Свій щорічний звіт оприлюднив Комітет ООН у справах торгівлі та інвестицій, і «месидж» солідної групи економістів за підсумками 2004 і очікувань 2005—06 років такий: Україна як друга за величиною країна Європи цікава для інвесторів не природними ресурсами, подібно до інших екс-радянських республік, а широким колом галузей; тут уже успішно здійснено низку інвестиційних проектів у виробництві споживчих товарів і будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі, а також у сфері телекомунікацій.

      Цьогоріч уперше констатовано геополітичний зсув у Східноєвропейському регіоні. Регіон значно звузився, оскільки Польща, Чехія, Угорщина, Словенія і Словаччина, а також країни Прибалтики зі вступом до Євросоюзу в 2004 році перейшли до категорії високорозвинутих країн Європи. Загальною тенденцією стало зростання припливу інвестицій до регіону з новою назвою «Південно-Східна Європа і СНД», воно триває четвертий рік поспіль. Країни СНД із 5 мільярдів доларів у 2000 «піднялися» до 24 мілярдів у 2004 році. «Понад третину з них акумулювала багата на природні і людські ресурси Росія, ще чверть — нафтові економіки Азербайджану і Казахстану», — йдеться у звіті.

      Лише наступною, пропустивши вперед також Болгарію і Румунію, йде Україна зразка Кучми—Януковича (аналізувалися показник 2004-го і попереднього років, коли Віктор Федорович керував урядом) . «А навіщо нам їхні інвестиції, — швидше за все, вважала попередня владна команда, — нехай краще мільйони безробітних українців шукають праці по закордонах». Тому схожа за потенціалом Румунія спромоглася залучити у 2004 році аж 3,2 мільярда доларів інвестицій проти 1,5 мільярда корумпованої України. Порівняно з попереднім роком, у 2004-му, свідчать ООНівські економісти, разюче скоротилися зовнішні інвестиції в Україну в галузях сільського господарства (з 94 до 21 мільярда) та промислового виробництва (з 621 до 426 мільярдів).

      Але це, так би мовити, спадщина. А перспективи визначаються політикою, яка в Україні, як і в Росії, має однакову мету — «впоратися з наслідками попередніх масштабних інвестиційних угод, які призвели до переходу за кордон власності над основними ресурсами». Щоправда, стратегії в країнах різняться. «В Україні новий уряд, що прийшов до влади у 2004 році, відкрив ширше двері для зарубіжних інвесторів», водночас «влада вирішила анулювати результати протизаконних зовнішніх угод і провести новий продаж провідних компаній, таких як «Криворіжсталь», заводи імені Петровського та імені Дзержинського, металургійний конгломерат «Укррудпром», Нікопольський феросплавний завод, хімічний комбінат «Азот» у Сіверськодонецьку, Миколаївський глиноземний завод». На відміну від України, в Росії стратегія двоскладова. «З одного боку, уряд збільшує свій фактичний вплив на раніше приватизовані компанії, а по-друге, прямо намагається посилити контроль держави над основними компаніями. Приміром, частку держави у «Газпромі» в січні 2005-го було збільшено з 39 до 50,01 відсотка, а в нафтовій галузі під приводом несплати 28 мільйонів доларів податків було взято під державний контроль «Юкос» — другу за величиною російську корпорацію і потужного зарубіжного інвестора».

      Прогноз економістів щодо нашого інвестиційного клімату показує на «сонячно». «Україна, поряд із Болгарією і Румунією — кандидатами на вступ до ЄС у 2007 році, залучатиме значну кількість проектів, орієнтованих на зростання ефективності або на експорт», — стверджується у звіті. Інвестиції в регіон зростатимуть завдяки розширенню Євросоюзу, передусім в Україну, Білорусь, Росію, які вмить стали сусідами ЄС і отримали значні переваги у транспорті і логістиці.

      І наостанок про рушійну силу інвестицій — транснаціональні корпорації (ТНК), якими звично лякають дітей комуністи і всілякі антиглобалісти. ТНК вишикувані у звіті за величиною зарубіжних активів, і у першій десятці — чотири американські (з «Дженерал електрік» на чолі) три британські («Водафон», «Бритіш Петролеум», «Шелл»), японська «Тойота» і французькі «Тоталь» і «Франс Телеком». Хтось із них, ймовірно, незабаром завітає до нас з інвестиціями — принаймні, помітно два потенційних покупці «Укртелекому».