15 жовтня, Хрещатик: ще одна спроба порозумітися. (Фото РЕЙТЕР.)
Український парламент невдовзі може зробити крок до відновлення історичної справедливості — сивочолим воякам Української Повстанської армії готують ті самі пільги, які мають ветерани Радянської армії. Передумовою для цього стало ухвалення урядовою комісією проекту змін до Закону «Про статус ветеранів війни та гарантій їхнього соціального захисту». Утім у цьому документі, який пройшов через горнило Кабміну й подається до Верховної Ради, не йдеться про політичний аспект справи, тобто про визнання УПА воюючою стороною, чого постійно домагаються самі упівці та їхні прихильники.
Зазначимо, що протягом останніх років народні депутати, котрі представляють праві сили, зареєстрували у ВР кілька законопроектів про визнання ОУН-УПА. Однак до розгляду цих питань парламент так і не дійшов: ліві сили блокують розгляд цього питання, а решта депкорпусу часто є інертною з кон'юнктурних мотивів. Адже якщо підтримаєш це дражливе питання, ризикуєш втратити вагому частину електорату, який негативно сприймає УПА.
Нинiшня урядова комісія, відповідальна за УПА, попереднього разу збиралася ще в липні 2002 року. Але минулої п'ятниці нарешті відбулося її чергове засідання під головуванням новопризначеного віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Як уже повідомляла «УМ», урядовці ухвалили зміни до вищезгаданого закону та затвердили фаховий висновок групи істориків з вивчення діяльності ОУН-УПА.
В ексклюзивному інтерв'ю «УМ» віце-прем'єр волів не надто торкатися політичного аспекту справи, але все ж детальніше розповів про мужній вчинок урядової комісії і його наслідки.
— Коли до керівництва країною прийшла нова влада, у більшості патріотів з'явилася надія на те, що нарешті історична справедливість буде встановлена, і воїнів УПА пошанують на відповідному рівні. Чому уряд лише тепер взявся за розв'язання цього питання?
— Головне те, що зроблено під час засідання урядової комісії, яке відбулося 14 жовтня. Рішення комісії полягає у тому, що вона схвалила історичний висновок робочої групи істориків, а також розглянула законопроект про соціальні права ветеранів УПА, які боролися за свободу і незалежність від 1939-го по 1956 рік, і цей законопроект схвалила.
На мою думку, ці питання — загальнонаціональної ваги. Президент у перші дні свого керівництва оголосив про початок національного примирення, і це було, є й буде дороговказом у діяльності уряду. Урядова комісія зробила лише декілька технологічних кроків, аби процес національного примирення підживити конкретними рішеннями.
— Згідно з висновками урядової комісії, вояки ОУН-УПА — це хто?
— ОУН-УПА були тими військово-політичними чинниками, які безпосередньо впливали на боротьбу українського народу за суверенітет і державність.
— Наскільки я розумію, урядовий проект відрізняється від депутатських законопроектів, яких уже багато зареєстровано в парламенті, насамперед тим, що тут менше політики і йдеться суто про соціальні блага для ветеранiв УПА?
— Законопроект, який внесено Міністерством праці та соціальної політики на розгляд урядової комісії і який комісією схвалено, має винятково соціальний характер. І він розблоковує надання соціальних пільг з оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг для тих майже 10 тисяч ветеранів УПА, які зараз не мають можливості користуватися такими пільгами.
— Конкретно, які пільги вони матимуть? Адже дехто з прихильників УПА вимагає, аби пільги виплачували навіть онукам, і квартири всім дали...
— Ні, пільги стосуються лише учасників бойових дій та інвалідів війни. Вони стандартні — це пільги щодо житлово-комунального забезпечення, пільги на транспорт, деякі пільги в наданні послуг зв'язку і таке інше. Тобто те, що мають ветерани Радянської армії. Практично цей законопроект слугує соціальній справедливості і не дає жодних політичних оцінок.
— Але чи це логічно, коли за рівнем пільг ветеранiв Повстанської армії прирівнюють до ветеранів ВВВ, при тому що УПА не є визнаною на державному рівні? Тобто чи можна прийняти цей законопроект, якщо немає закону про визнання УПА воюючою стороною у Другій світовій війні?
— Звичайно, можна. Адже ми вносимо зміни до базового Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ветерани УПА — такі самі ветерани війни, такі самі люди, які боролися за свободу і незалежність України. В усьому цивілізованому світі питання армії виходить на другий план, а на перший план давно вийшло питання самого ветерана. В усій Європі давно відбулися процеси примирення, тому цей законопроект, на мою думку, є на часі, він повинен і може бути схвалений, оскільки стосується невід'ємних соціальних прав ветеранів Другої світової війни.
— Проходження цього законопроекту в парламенті є проблематичним. Що ви будете робити, якщо раптом цей законопроект не буде схвалено?
— За цим парламентом буде наступний. У будь-якому випадку, рано чи пізно величезна кількість пропозицій, спрямованих на те, щоб ветерани різних армій примирилися, подали один одному руку, буде втілена в законодавчій площині. Хоча, безумовно, багато що залежить від доброї політичної волі основних політичних сил. У період виборчої кампанії, як правило, така політична воля відсутня. Тому, звичайно, уряд буде дивитися, коли цей законопроект варто виносити на розгляд парламенту.
— Тобто може бути, що Верховні Рада цієї каденції розглядати його не буде?
— Якщо ми не будемо мати гарантованої підтримки з боку тих політичних сил, у програмах яких записані тези про справедливе суспільство і громадянське примирення, то будемо робити відповідні висновки.
— На вашу думку, цей законопроект, у якому не йдеться про визнання воїнів УПА воюючою стороною, а лише надає їм певні пільги, задовольнить упівців? І чи він сприятиме залагодженню конфлікту із радянськими ветеранами?
— Уряд зробив необхідні кроки, аби запропонувати суспільству офіційні документи. Історичний висновок робочої групи експертiв тепер є підставою для офіційної позиції щодо оцінки ОУН-УПА в українській історії. Законопроект про надання усім ветеранам, які боролися за свободу і незалежність України, однакових соціальних пільг — це також реальний крок, який має сприяти національному примиренню. Але закон ухвалює парламент. І, безумовно, в парламенті виникне велика дискусія з цього приводу. Вона буде мати політизований характер, оскільки такого роду питання завжди було на вістрі політичних дебатів. Політичні сили, які розігруватимуть карту не примирення, а протистояння, звичайно, будуть використовувати традиційну суперечку між ветеранами у своїх інтересах. Але правда в тому, що примирення, хай там що, неодмінно настане. І нормативно-правову базу для широкого процесу національного примирення ми напрацьовуємо.
— Але ж ліві сили, навпаки, можуть обуритися ще більше, мовляв, їх поставили на один рівень із «бандитами»...
— Є певне коло політичних сил, які на експлуатації ортодоксальних традицій намагаються втриматися на політичному «плаву». Але, наприклад, під час подій листопада-грудня минулого року в одному й тому самому місці стояли тисячі старших людей, які воювали в різних арміях. І участь у «помаранчевих» подіях брали як ветерани Червоної армії, так і ветерани УПА. Це факт, який ніхто не може заперечити. Інша річ, що деякі політичні сили часто пропагують неможливість жодного національного примирення, бо це їхній іміджевий «хліб». Однак час розставить усі акценти, і це примирення, я вважаю, неодмінно відбудеться.
— Пане В'ячеславе, ваш попередник на посаді віце-прем'єра Микола Томенко заявив, що не може бути примирення, доки українське суспільство не буде поінформоване про те, чим насправді була Повстанська армія. Тому, на його думку, спочатку треба займатися інформаційною кампанією, знімати документальні фільми, а вже потім мирити...
— Фільми уже зняті і зніматимуться ще. А офіційний історичний висновок істориків при урядовій комісії ми поширимо належним тиражем.
— Як ви гадаєте, чи є цей законопроект першим кроком до майбутнього визнання УПА героями України, чого, власне, вимагають їхні прихильники? І чи взагалі це реально?
— Ви знаєте, герої України — це більшість людей, які дожили до нашого часу і які брали участь у бойових діях як у лавах Червоної Армії, так і в лавах УПА. І ті, хто продовжує створювати перешкоди ветеранам різних армій, все одно зазнають поразки.
— Як ви можете оцінити події на Хрещатику 15 жовтня? Хто винен у тому, що сталися зіткнення між представниками двох таборів — прихильників і супротивників УПА?
— Винні наймані провокатори, які не мають жодного відношення ні до ветеранів УПА, ні до ветеранів Червоної армії.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
