Чужий серед своїх

      Про готовність балотуватися в президенти заявив найвідоміший білоруський політемігрант Зенон Позняк. Своє рішення він озвучив днями в інтерв'ю радіо «Воля». Деякі погляди політичного антипода Лукашенка змушують задуматися про те, чим ці політики в даний час відрізняються один від одного.

      Рішення творця і лідера колись єдиного Білоруського народного фронту, а після його розколу — Консервативно-християнської партії (КХП) БНФ можна сміливо назвати довгоочікуваним . Якщо п'ять років тому білоруси його так і не дочекалися, то тепер готовність Позняка виглядає, швидше, несподіванкою. Чи приємною — питання з іншої площини.

      Людина , яка відкрила білорусам очі на Куропати, яка стала ініціатором руху національного відродження, яка на початку 90-х числилася в списку реальних політиків, сьогодні принципово не приймає ніяких однодумців, окрім прихильників його партії. Справедливості заради відзначимо, що керована Позняком КХП-БНФ виглядає набагато слабше і блідіше за інші білоруські партії.

      Нагадаємо, Позняк попросив у 1996 році політичного притулку в США і з тих пір не бував на батьківщині. Проте натомість розпачу він знаходить собі виправдання. Знайти спільну мову з новою опозицією, яка підросла за час його емігрантського байдикування, Позняк не може і, схоже, не хоче. «За час моєї відсутності було зроблено найгірше: за допомогою російських і німецьких зовнішніх розвідок була створена загальнодемократична опозиція, що стоїть не на позиціях  національного відродження, а орієнтована на Москву, — заявив він у згаданому вище інтерв'ю. —  Ці люди не є національним рухом , це не національні сили». Усі партії об'єднаної опозиції, на думку Позняка, створені в лабораторіях КДБ. Відповідно, «якщо ці сили прийдуть до влади — Білорусі кінець».

      Головний козир Позняка зараз, при нечисленності його реальних прихильників і слабкості його партійної структури, — він сам, його переконаність у правоті, вага колишніх заслуг і залишки харизми... Але, схоже, не плекає  особливих ілюзій щодо свого результату в президентській гонці й сам головний білоруський політемігрант, зауважуючи, що розраховує на «стандартний мільйон підтримки і 20 відсотків ненависті».

      Прямолінійність, простота, експресивність, так само як і переконаність у своєму особливому призначенні, й негативне відношення до «так званої опозиції», зближують Зенона Станіславовича з його антиподом — Олександром Григоровичем. Мінське незалежне видання «Бєлгазета» прокоментувало це так: «Один виступив як архітектор незалежної Білорусі, інший виконав роль виконроба. Олександр Лукашенко і справді реалізував таємні мрії свого головного опонента: побудував сильну і процвітаючу державу, яка щорічно виграє в Кремля нафтогазові й митні битви під Оршею...» (Мається на увазі розгром московських військ воїнами Великого князівства Литовського 8 вересня 1418 р.  в Оршанській битві, річницю якої до останнього часу щорічно відзначали прихильники БНФ).

      Незважаючи на майже десятилітню еміграцію, процедура реєстрації Позняка як кандидата в президенти цілком вписується в білоруські закони: білоруські паспорт і прописка в нього є.

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

      Лідер Об'єднаної громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько днями побував у Києві. Пан Лебедько, котрий на Конгресі демократичних сил програв усього 7 голосів Олександру Мілінкевичу, став відтак другою особою в химерних розкладах демократичної опозиції — керівником так званого «тіньового» уряду. Про бажання Позняка балотуватися в президенти Лебедько говорить з певною іронією.

      «Більшого націоналіста, ніж позняк, у Білорусі немає. У нас в країні є два політики такого радикального напряму — це Олександр Лукашенко та Зенон Позняк. У них є свої прихильники, але цілі їхньої діяльності, що заявляються спершу як позитивні, після реалізації виявляються деструктивними», — каже Лебедько. Водночас він висловив думку в потребі ще одного контрлукашенківського кандидата: «Якщо ми підемо на вибори трьома колонами — Лукашенко, Мілінкевич, Позняк, у нас буде хороший результат, а люди матимуть виразний вибір».

      Коментуючи закиди Позняка про те, що нинішня демопозиція в країні перетворилася просто на бізнес, керівник Об'єднаної громадянської партії парирував: «Сьогодні бізнесом краще займатися за межами Білорусі — тобто саме там, де зараз знаходиться Зенон Позняк».