Одним із головних «ньюсмейкерів» останніх тижнів для України став російський політичний біженець Борис Березовський. Як відомо, до нього в Лондон нещодавно їздило троє нардепів із тимчасової слідчої комісії, якi мали з’ясувати, чи не фінансував Борис Абрамович виборчу кампанію кандидата в президенти Віктора Ющенка. Голові комісії, комуністу Юрію Соломатіну, та його заступникам, рухівцю Михайлові Поживанову та есдеку Ігорю Шурмі, російський олігарх розповів, що фінансував тільки «демократичні інститути». Опозиціонери (з КПУ та СДПУ(о)) розтлумачили ці слова як те, що іноземець таки проплатив підтримку Ющенка. Михайло ж Поживанов наполягав на тому, що гроші «на демократію» і гроші на вибори — різні речі. Реноме БАБа — набивати собі ціну заявами про те, до чого він насправді непричетний, — відоме. Тому багато хто схильний поділяти у «справі про фінансування» висновки пана Поживанова. «УМ» вирішила поговорити про нюанси скандалу саме з ним. Особливо про моральний бік співпраці з Березовським. Бо гроші «на демократію», якщо за них друкують опозиційні листівки, організовують протестні акції абощо, — це ж теж вклад у вибори, навіть якщо цей факт не зафіксований юридично. Але «мораль» довелося відкласти, бо незадовго до інтерв’ю Михайло Поживанов отримав документ, який свідчить, що Березовський... узагалі не перераховував кошти — ні на вибори Ющенка, ні «на українську демократію».
— Михайле Олександровичу, масив інформації навколо чергового скандалу з Березовським такий великий, що хочеться запитати одразу: чи фінансував Борис Абрамович вибори Віктора Ющенка?
— Ні. Я переконаний, що ні. Після приїзду з Лондона ми отримали деякі додаткові документи, і тепер я навіть боюся вірити якомусь слову пана Березовського. Бо, скажімо, спочатку я робив певні висновки на основі його слів...
— Що це за висновки? Ви, мабуть, допускали, що якщо Березовський і не фінансував виборчий фонд Ющенка, то принаймні підтримані ним «демократичні інститути» працювали на перемогу Віктора Андрійовича?
— Я міг припустити, що за рахунок цих грошей змінювалася свідомість людей.
— Тобто кошти могли піти на агітки, акції, газети?
— Звичайно. Скажу так: я маю певний досвід роботи з грантами. Свого часу, у 1998 році, я об’їздив майже всю Україну, проводив семінари. Це було за рахунок грантів з-за кордону. Іноземні організації давали кошти, щоб була можливість орендувати зал і розповідати, як формується бюджет, як обманює людей влада, що нам потрібно робити.
Як трактувати подібне фінансування? Ми ж не могли донести правди до людей, не могли розповісти, що відбувається в державі, бо майже всі ЗМІ були в руках влади. Існувала інформаційна блокада. Тобто подібне фінансування справді було потрібне. А донести правду — не означає впливати на вибори.
Тобто я підозрював, що за кошти, які, можливо, давав Березовський, хтось займався цими питаннями. Але зараз виявляється, що цих грошей узагалі не було. Сьогодні у мене на руках уже є деякі документи. І вони свідчать, що пан Березовський, можливо, взагалі бреше.
— Узагалі? Про будь-які перекази?
— Так, про будь-які.
Я отримав листа від банку Trasta komercbanka з Латвії. Виходячи з тих «платіжок», які нам дав Борис Березовський, усі кошти пройшли саме через Trasta komercbanka. Сьогодні у мене на руках є заява від президента цього банку Гундарса Гріїзе. Я процитую: «У зв’язку з інформацією, яка пролунала у пресі, про фінансування виборчої кампанії Президента України Віктора Ющенка скандально відомим підприємцем Березовським через латвійські банки, зокрема через А/О Trasta komercbanka, хотів пояснити наступне.
Перше. Ні пан Березовський, ні пов’язані з ним компанії не були і не є клієнтами А/О Trasta komercbanka. Також жоден політик і державний діяч України ніколи не мав рахунку у нашому банку. Серед клієнтів нашого банку нема компаній безпосередньо або опосередковано пов’язаних з особами, які згадувалися в пресі у зв’язку з заявами про фінансування виборчої кампанії Президента Ющенка. Окрім того, жоден із політичних діячів і державних діячів України не значиться як особа, уповноважена керувати яким-небудь рахунком у нашому банку.
Друге. Вивчивши платіжні доручення, які з’явилися в пресі, А/О Trasta komercbanka констатував, що дані платежі жодним чином не пов’язані з виборчою кампанією Президента України Віктора Ющенка і також не пов’язані з діяльністю пана Березовського.
Третє. Розслідуючи обставини проведення згаданих платежів, А/О Trasta komercbanka запросив пояснення відповідних компаній, клієнтів нашого банку, і отримані матеріали свідчать про проведення торгових операцій з товарами народного споживання, а не якихось інших. Крім того, у партнерів наших клієнтів при проведенні цих платежів немає взаєморозрахунків з українськими компаніями і взаєморозрахунків з українськими банками.
Тобто ми можемо стверджувати, що гроші від цих компаній в Україну не перераховувалися. Всі припущення з цього приводу є необгрунтованими та голослівними (в оригіналі, який надійшов російською мовою, — «празднословными». — Авт.). 12 жовтня 2005 року. Президент А/О Trasta komercbanka Г. Грієзе».
— Цей документ майже стовідсотково спростовує те, що казав пан Березовський, — продовжує Михайло Поживанов. — І ми ж розуміємо, що Trasta komercbanka як поважний банк не став би просто так ризикувати своєю репутацією. А якщо під заявою свій підпис ставить президент банку, то в цьому випадку не вірити документам немає підстав. (До речі, за даними Асоціації комерційних банків Латвії, Trasta komercbanka займає 15-те місце за банківськими активами серед комерційних банків Латвії, а приріст зростання активів за два квартали 2005 року в них узагалі найвищий. — Авт.).
І це абсолютно змінює наше ставлення до цієї справи. Я роблю висновок, що не було використано жодної копійки. Знаєте, мене здивувало, чому Березовський відмовився ставити печатку або власний підпис на тих «платіжках», які він нам дав. І ми втрьох — Соломатін, Шурма, Поживанов — були змушені ставити свої підписи, що ми дійсно отримали від нього цей листок. Я не розумію, чому він не поставив підпису. Це насторожує. Березовський нам постійно розповідав, що радіє за керівництво України, схвалював те, що просувається демократія, тому я не розумію, навіщо йому ця провокація. Я не думаю, що заради того, щоб його прізвище з тиждень покрутилося в українських, російських, може, й закордонних, ЗМІ.
— Може, він чогось хоче від нинішньої української влади?
— Тоді це взагалі незрозуміло... Я відверто скажу: він справив на мене позитивне враження. Це розумна, толерантна, приємна людина, він чудовий співрозмовник. Березовський розмовляв з нами не тільки три з половиною години «офіційної» бесіди. Ми мали таку ж розмову, тільки вже «позапротокольну». Хоча всі наші (учасники поїздки. — Авт.) чомусь дуже — я не знаю, чому — соромилися...
— Як соромилися?
— Ну, вони дуже просили, щоб жодна сторона не згадувала, що ми після зустрічі повечеряли з паном Березовським.
— У комуністів не заведено вечеряти з олігархами...
— Ну, можливо, й через це... Але відверто скажу: після того всього мені зовсім незрозумілі ці заяви Березовського. Його розповіді, зізнатися, виглядали більш-менш правдоподібно. А виявляється, що жодна платіжка не має стосунку ні до України, ні до українських політиків. Причому не тільки до передвиборчої кампанії Віктора Ющенка, а й до створення інститутів демократичного суспільства.
— А може, «предмети народного споживання», про які згадується в заяві президента Trasta komercbanka, — це калькулятори для членів виборчих комісій, намети для Майдану, ще щось, що якраз допомогло перемогти Ющенку?
— Це важко коментувати. Але банк заявив: ні ці фірми, ні ці товари з Україною не пов’язані.
— Давайте подумаємо так: якщо вірити Березовському, то Жванія, Третьяков і Безсмертний просили його профінансувати якісь демократичні інститути, може, й навіть ці самі «товари народного споживання», які потім пішли невідомо куди. Чому вони просили Березовського про таку допомогу?
— Це теж складно коментувати. Поки комісія не зустрінеться із Жванією, Третьяковим, Безсмертним, то казати, хто кого просив і чи взагалі просив, ще рано. Бо в ЗМІ друкується дуже суперечлива інформація про зустрічі цих політиків, про їхні розмови. От, скажімо, Третьяков сказав, що він не зустрічався з Березовським (і це підтвердив сам Борис Абрамович), і тому питає: а яким же чином той знав, що говорить по телефону саме з Третьяковим? Звичайно, це можна дослідити по роздруківці розмов — з яких телефонів дзвонили Березовському, і чи належать вони Третьякову або комусь іншому...
— Ви будете досліджувати ці роздруківки?
— (Замислився. — Авт.). Після того, як ми отримали заяву від Trasta komercbanka, і після того, як заслухаємо всіх учасників, я не бачу сенсу продовжувати діяльність комісії.
— Чи розмовляли ви з Соломатіним та Шурмою? Цікаво, якою є їхня реакція на заяву Trasta komercbanka?
— Ні, я ще їм не телефонував (розмова з Поживановим відбулася в четвер по обіді. — Авт.). Я навмисне цього не роблю. Бо, скажу вам відверто, мені самому цікаво подивитися на їхню реакцію. Ви ж бачите, ці люди коментували роботу комісії однобічно, хоча ми домовилися взагалі це не коментувати. Тому, щоб була інша точка зору, я теж мусив стати учасником дискусії.
Дивіться: я одержав заяву банку, а ще вчора ввечері (у середу. — Авт.) її отримав Соломатін. А сьогодні їхньої реакції ще нема. Від моменту отримання заяви вже сплив певний час. Минулого тижня за цей же проміжок часу, що минув після зустрічі з Березовським, вже з’явилась заява прес-служби Компартії (розмова з БАБом відбулась увечері 6 жовтня, а вже наступного дня прес-служба КПУ звітувала, що «стало очевидно, що кампанія Ющенка фінансувалася з порушенням українського законодавства через тіньове фінансування з-за кордону», і що «метою програми «просування демократії в Україну» було формування і прихід до влади в Україні «п’ятої колони» США». — Авт.). А зараз від комуністів таких оперативних заяв немає. Виходить, що цей лист для них не настільки цікавий, щоб його оприлюднювати. Але якщо підхід до роботи комісії є об’єктивним, то, будь ласка, виставляйте громадськості кожен документ.
— Тобто метою Соломатіна та Шурми є політичні спекуляції?
— Звичайно. Нічого іншого я сьогодні не бачу.
— Цікаво, а чому в одній упряжці з ними не йде сам Березовський? Вони кажуть, що фінансувалася саме перемога Ющенка, натомість Борис Абрамович стверджує, що давав гроші на «просування демократії».
— Думаю, Березовський усвідомлює: коли виявиться, що його слова — це брехня, то доведеться нести відповідальність. Може, тому він і каже, що нікого не фінансував. Тобто трішки вкинув [в інформаційний простір], так, щоб потім була можливість відмовитися від сказаного. Для суду ж розмови і підписи не є якимись доказами. Тому можливий варіант, що він залишає простір для маневру. Щоб, наприклад, потім сказати: «От тут мене не так зрозуміли». Ймовірно, з цим пов’язана присутність його адвокатів під час нашої розмови. Може, тому він відмовився від того, щоб вести відео- чи аудіозапис бесіди. Фантазувати можна багато. Але його поведінка незрозуміла. Не виключено, що це передвиборчі спекуляції.
— Як ви думаєте, проти кого спрямовані ці спекуляції?
— Сьогодні важко сказати, на кого більше працюють заяви Березовського. Зате я можу сказати, проти кого. Стовідсотково — проти «Народного союзу «Наша Україна», членами якого є і Жванія, і Третьяков, і Безсмертний. А виграють від цього всі інші політичні сили. Недовіра до однієї сили позначається на зростанні довіри до інших, адже завжди існує баланс.
Звичайно, від цього програє й Україна.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
