Молода з дружкою. Село Дударків на Київщині, 1999 рік.
Покрова з давніх-давен в Україні вважалася святом весіль. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». До речі, є ще характерне прислів'я щодо цього: «У травні розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться». Зрозуміло, що лише після закінчення жнив селянин міг уже дозволити собі перепочити, а відтак і погуляти на весіллі. До того ж Покрова в народному календарі — помітна переломна дата, після якої холод почувається повним господарем на землі. А тому слід встигнути одружитися до морозів.
Нинішня молодь, взагалі, більше полюбляє одружуватися влітку — коли ще тепло. «У містах це свято знівелювалося, — розповідає «УМ» священик Андрій Власенко з Української православної церкви Київського патріархату (його парафія розташована у Пирогові, в Музеї народної архітектури та побуту України ), — а у селах ще дотримуються традицій. Ми це добре відчуваємо, адже ми — на перетині міста та села. Але все ж нині люди вінчаються, коли їм зручно. Єдине, на що їм доводиться зважати, — це на церковні пости». Ось і цьогоріч у Пирогові на Покрову немає жодного весілля. Не стане ніхто на весільний рушничок цими вихідними і в селі Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області. Селищний голова Валентина Карпенко пояснює це випадковістю та тим, що у селі мешкає не так уже й багато людей — близько трьох тисяч. І все ж у вересні в Парафіївці одружилося три пари молодят, тоді як у жовтні — ще жодної. У невеликих містечках особливої уваги до свята Покрови теж не помічається. Скажімо, у Коростені Житомирської області цими вихідними одружиться близько десятка молодих людей. За словами начальника міськвідділу реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Галини Жиліної, це пояснюється тим, що сучасна молодь більш тяжіє до європейського варіанту весілля, дбає про зручність, а не про традиції. А жовтень, мовляв, не такий уже й теплий місяць. Та й статистика говорить сама за себе: у вересні та серпні ставати на весільний рушничок хотіли до 23 пар за вихідні, а нинішньої суботи, на Покрову, удвічі менше. На думку пані Галини, про це свято пам'ятають більше не в місті, а в, селі, де вплив релігії на життя зазвичай більший.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
