Наука — проти «гласу народу»

14.10.2005

      Нині стає модно заручитися начебто думкою громадськості або просто прикрасити програму гострим, а то й просто «прикольним» запитанням на кшталт «Сьогодні Всесвітній день охорони психічного здоров'я. Як ви вважаєте, українська влада психічно адекватна?». Так роблять, зокрема, «5-й канал», «1+1», ICTV. Навіть якщо ініціатори таких інтерактивних опитувань не ставлять за мету одурити суспільство ненауковим підходом, а прагнуть усього-на-всього збагатити жанрове різноманіття фрагментів своєї телепрограми, вони мимоволі вводять суспільство в оману. Про це свідчать науковці. Так, директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто запевняє: інтерактивні опитування, що їх проводять телеканали, жодним чином не відображають думку населення.

      Запитання пропонуються з екрана, а всі охочі можуть телефонувати на один із запропонованих номерів. Тому результати подібних опитувань відображають винятково думку добровольців, підкреслює Паніотто. «Дані таких опитувань, — провадить він, — не є репрезентативними ні для населення, ні для аудиторії телеканалу, ні для тих, хто дивиться передачу, ні навіть для тих, хто дивиться передачу і має телефон» (зауважимо, що близько третини українців не мають мобільного та домашнього телефонiв). І кількість опитаних, тобто тих, хто додзвонився, абсолютно не має значення. Вона зменшує статистичну похибку, але залишає в силі систематичну, каже директор КМІС. Адже при звичайному соціологічному опитуванні запитання ставлять репрезентаційній вибірці респондентів, і якщо 40-50 відсотків відмовляються відповідати, то дані вважаються недійсними. А в телеопитуваннях на запитання відповідає менше відсотка тих, хто дивиться передачу, тобто 99 відсотків відмовляються, підкреслює пан Паніотто. Науковець звертає увагу ще й на такий професійний нюанс. В інтерактивних опитуваннях немає варіанта відповіді «важко відповісти», тому що люди зазвичай не будуть телефонувати, аби повідомити, що їм «важко відповісти» — ті, хто дзвонять, прагнуть лише висловити свою думку, а не засвідчити, що її наразі немає. «Якби в телеопитуваннях було поставлено питання: «Ви вмієте грати на скрипці?», то відповідь «так» дали б до 90 відсотків учасників, оскільки мало хто буде спеціально телефонувати, щоб сказати «ні» чи «важко відповісти», — ілюструє Володимир Паніотто.

      Інтерактивні телеопитування каналів несуть, радше, шкоду, позаяк безпідставно впливають на формування думки інших глядачів. «Глядач так чи інакше думає, що ці дані відображають якусь загальну тенденцію, і з цієї точки зору інтерактивні опитування — це свідомий чи мимовільний обман глядачів», — упевнений директор КМІС.

      До речі, такий висновок стосується й опитувань, уміщених на різноманітних сайтах.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>