Нині стає модно заручитися начебто думкою громадськості або просто прикрасити програму гострим, а то й просто «прикольним» запитанням на кшталт «Сьогодні Всесвітній день охорони психічного здоров'я. Як ви вважаєте, українська влада психічно адекватна?». Так роблять, зокрема, «5-й канал», «1+1», ICTV. Навіть якщо ініціатори таких інтерактивних опитувань не ставлять за мету одурити суспільство ненауковим підходом, а прагнуть усього-на-всього збагатити жанрове різноманіття фрагментів своєї телепрограми, вони мимоволі вводять суспільство в оману. Про це свідчать науковці. Так, директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто запевняє: інтерактивні опитування, що їх проводять телеканали, жодним чином не відображають думку населення.
Запитання пропонуються з екрана, а всі охочі можуть телефонувати на один із запропонованих номерів. Тому результати подібних опитувань відображають винятково думку добровольців, підкреслює Паніотто. «Дані таких опитувань, — провадить він, — не є репрезентативними ні для населення, ні для аудиторії телеканалу, ні для тих, хто дивиться передачу, ні навіть для тих, хто дивиться передачу і має телефон» (зауважимо, що близько третини українців не мають мобільного та домашнього телефонiв). І кількість опитаних, тобто тих, хто додзвонився, абсолютно не має значення. Вона зменшує статистичну похибку, але залишає в силі систематичну, каже директор КМІС. Адже при звичайному соціологічному опитуванні запитання ставлять репрезентаційній вибірці респондентів, і якщо 40-50 відсотків відмовляються відповідати, то дані вважаються недійсними. А в телеопитуваннях на запитання відповідає менше відсотка тих, хто дивиться передачу, тобто 99 відсотків відмовляються, підкреслює пан Паніотто. Науковець звертає увагу ще й на такий професійний нюанс. В інтерактивних опитуваннях немає варіанта відповіді «важко відповісти», тому що люди зазвичай не будуть телефонувати, аби повідомити, що їм «важко відповісти» — ті, хто дзвонять, прагнуть лише висловити свою думку, а не засвідчити, що її наразі немає. «Якби в телеопитуваннях було поставлено питання: «Ви вмієте грати на скрипці?», то відповідь «так» дали б до 90 відсотків учасників, оскільки мало хто буде спеціально телефонувати, щоб сказати «ні» чи «важко відповісти», — ілюструє Володимир Паніотто.
Інтерактивні телеопитування каналів несуть, радше, шкоду, позаяк безпідставно впливають на формування думки інших глядачів. «Глядач так чи інакше думає, що ці дані відображають якусь загальну тенденцію, і з цієї точки зору інтерактивні опитування — це свідомий чи мимовільний обман глядачів», — упевнений директор КМІС.
До речі, такий висновок стосується й опитувань, уміщених на різноманітних сайтах.