Вiтчизняне Мiнiстерство охорони здоров'я, яке найдовше з-помiж iнших ходило «безголовим» i породжувало численнi чутки щодо ймовiрної кандидатури наступника Миколи Полiщука, нарештi отримало законного «шефа». Ним, вiдповiдно до указу Президента Вiктора Ющенка, був призначений Юрiй Володимирович Поляченко — досить помiтна фiгура в галузi охорони здоров'я. Як зауважив минулої суботи Прем'єр Юрiй Єхануров (не називаючи, щоправда, iменi, бо на той момент ще не вийшов указ глави держави), це молода талановита людина, добре знайома зi специфiкою роботи в МОЗ. Народився майбутнiй мiнiстр 20 лютого 1963 року в родинi киян. Друзi родини Поляченкiв пам'ятають, що не останню роль у визначеннi «ким бути?» вiдiграла думка матерi майбутнього мiнiстра, яка мрiяла про медичну кар'єру сина (сама Лариса Юрiївна працювала лікарем-біохіміком, вiддавши улюбленiй справi 30 рокiв). Школу хлопець закінчив успішно, тому зi вступом до Київського медичного інституту нiяких проблем не виникло.
Пiсля iнституту молодий хiрург пройшов спеціалізацію ортопеда-травматолога в Київському НДІ, захистив кандидатську... А ще — працював у лікарні швидкої допомоги на Воскресенці, яку раніше називали Інститутом катастроф, i витягав з того свiту найважчих і, здавалося, безнадійно хворих пацiєнтiв. До речi, навесні 1986 року, вiдразу ж пiсля чорнобильського вибуху, Юрій Поляченко виїхав на базу в тридцятикілометрову зону, де разом iз групою лікарів рятував потерпілих від аварії людей, займався дезактивацією транспорту й місцевості, виїжджав до районiв катастрофи, чергував там у лікарнях. Згодом вiн долучився до програми «Діти Чорнобиля» — спочатку був вихователем у групi важко хворих дітей, якi проходили реабiлiтацiйний курс на Кубi, а в 1995 роцi очолив Лікувально-оздоровчий центр імені Хосе Мартi.
Наполеглива робота дала свої результати: в березнi 2001 талановитий спецiалiст очолив Постійний тендерний комітет МОЗ України для організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. З вересня 2001-го по червень 2002-го працював першим заступником державного секретаря Мiнiстерства охорони здоров'я України, з червня 2002-го — державним секретарем мiнiстерства, потiм — першим заступником мiнiстра. З 28 листопада 2003 року по 16 червня 2005 року Юрiй Поляченко був заступником секретаря Ради нацiональної безпеки та оборони України, в липнi цього року вiн був призначений радником Президента України.