Плеймейкер. Ключник. Комісар Катані

14.10.2005

Вадим Карасьов,

директор Інституту глобальних стратегій:

      — Думаю, насправді про принциповість Генпрокурора в цій ситуації говорити не доводиться. Це просто політичний розрахунок. Святослав Піскун у цій ситуації проявляє себе як гарний учень усіх українських інтриганів i політиків. Утверджується не як правоохоронний, а як досить сильний політичний гравець.

      Фактор Піскуна може зіграти колосальну роль у зміні українських внутрішньополітичних розкладів. Завдяки посаді він може залишатися впливовим «ньюсмейкером», усе залежить від польоту його фантазії та від того, чи притисне Піскуна до стінки нове оточення Президента. Але зараз він не стільки «ньюс-», як «плеймейкер», тобто гравець, який формує і визначає політичну гру. Адже він впливає на перебіг політичних подій, створює досить небезпечні ситуації для своїх численних критиків i недругів. Думаю, він утримається на посаді, бо є потрібним багатьом саме як «плеймейкер», що грає проти владної команди.

Андрій Єрмолаєв,

директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

      — Генпрокурор був змушений захищатися, але при цьому він атакує. Піскун виконував роль єднальної ланки між елітою старого режиму та елітою, яка прийшла до влади разом із Ющенком. Він — ключник. I коли Піскун відчув, що його, як ключника, хочуть розіграти в мідяки як винуватця проблем нової влади, він продемонстрував себе самостійним політичним полюсом, таким собі політичним комісаром Катані. Піскун відчув себе крайнім, який має відповідати за гріхи інших. Тому він демонструє силу.

      В умовах парламентських виборів він, як мінімум, боротиметься за свою посаду, а там — подивимося. Враховуючи традиції нашої прокуратури, не слід очікувати, що завтра Порошенка чи ще когось посадять. Але Святослав Піскун вплинув на інформаційну карту політики. Захист у нього, з позицій шахістів, ефективний.

Олег Медведєв,

представник штабу Юлії Тимошенко, шеф-редактор групи сайтів «Оглядач»:

      — Останнім часом значно посилилася критика на адресу Генпрокуратури, тому, можливо, активізація її діяльності i є реакцією на таку критику. Можна лише радіти, що в демократичному суспільстві відбувається така реакція. Буквально за лічені дні збіглося відкриття кількох резонансних кримінальних справ! Наскільки я розумію природу нашої Генпрокуратури, якби тільки в Різницької були найменші шанси не порушувати справу проти Порошенка, вона б таким шансом безумовно скористалася. Але є очевидним, що документи, передані в ГПУ екс-держсекретарем Зінченком, виявилися достатньо вагомими, тож їх не проігнорували. До того ж Олександр Зінченко збирався в судовому порядку оскаржити бездіяльність Генпрокуратури в цьому питанні.

      Мені здається, що порушення ГПУ кримінальної справи з приводу незаконного звільнення Кучмою Піскуна в 2003 році є наразі єдиноможливим ланцюжком, який можна перекинути від виконавців до замовників убивства Гонгадзе. Тим більше, з урахуванням того, що кілька ключових свідків відсутні. Бо Кравченко чи то загинув, чи то застрелився, а Пукач невідомо де. Адже є побоювання, що завдяки глобальним політичним домовленостям між новою владою i старою (з одного боку — по лінії Януковича, а з іншого — по лінії Кучми—Пінчука) утворилося політичне тло, яке є несприятливим для того, щоб вийти на замовників убивства Георгія Гонгадзе.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>