Хай живе шароварщина-2!

      Так влаштована сучасна мода, що в ній далеко не останню роль відіграє те, що на твоїй блузці чи футболці намальовано. Вінні-Пухів і П'ятачків від Анісімова відносили, Петрика П'яточкіна і Козаків від Оксани Караванської також, леза від Залевського і Малевич від Анісімова були, третє око від Андре Тана благополучно пережили. Що нас чекає наступної весни і літа? Олексій Залевський весь сезон пропонує пам'ятати про їхню «круглу дату» — 11 років заснування марки, тому на спортивних речах нашиває дві одинички, а на футболках і регланах — смішного янгола. Натхненням для колекції «Еволюція хлопчачої уяви» Марії і Руслана Костельних зі Львова послужили дитячі малюнки їхнього Данилка, дитяча графіка доречно прийшлася на серйозні шкіряні спідниці, пом'якшила і демократизувала шкіряні курточки, ділові костюми, малюнок продиктував легковажніший силует і більш молодіжні форми, рибки і котики перемістилися на трикотажні шалики. Ірині Каравай настрій навіяли екзотичні острови, от вона й вишила рибки, ананаси на своїх стьоганих курточках, піджаках, кофтах, спідницях, а Олесю Теліженко вразила фотографія звичайної української дівчини початку ХХ століття, знайдена в архівах музею Івана Гончара, вона й помістила її на свої етнічні блузи, піджаки, куртки. Ольга Лосєва зобразила на футболці те, що на цьому місці під шкірою — серце, легені, кровоносні судини. Тетяна Земськова й Олена Ворожбит робили свої весну-літо під подвійним гаслом — «Часи міняються, і ми разом з ними» і «О часи, о звичаї», ці ж вислови латиною пустили по подолах спідниць і вздовж брюк. Олена Голець для DolceDonna на всіх речах вишила взір, який у текстильників називається «огірок» або ж «перець».

      Принти й малюнки на одязі — це така собі гра в розпізнавальні знаки, сигнальні вогні сучасної моди, а демократичні правила в цій грі дозволяють будь-який дорогий для тебе фетиш, чи оберіг, чи прикольний малюнок, фотографію, карикатуру перенести на свій одяг. Пригадуєте, Сніжана Нєх минулого року робила казкові шкіряні сумочки з ніжними картинами Жені Гапчинської, а Ольга Герасим'юк скористалася ідеєю і на свою сумку приладнала портрет улюбленої бабусі. Бо модно — це все, що ти вмієш носити із переконливим виглядом, а не те, що тобі нав'язали поблажливі консультантки в бутіку.

Нова мода від старих знайомих

      Скільки можна тягти? Які тенденції? Я вже чую цей стогін знервованих читачок. Добре-добре, переходимо до трендів. По-перше, так склалося, що все, що робить Лілія Пустовіт, — це тренди апріорі, як теорема, яку непристойно розумним людям доводити. Свою колекцію Ліля заявила як кубинську — себто океан, острівні забави, реггі, природа, «солодке байдикування», але мережки, силуети, принцип комбінування і аксесуари трохи спантеличили публіку — знову українська етніка? «Я не космополіт і не антиглобаліст, я точно знаю, що всі давні культури дуже схожі між собою, а люди скрізь однакові», — розсудила дизайнер на прес-конференції. В цій колекції дуже багато білого — ніби сонце сліпить очі, вибілює пісок, горизонт, пейзаж; принти на футболках, сукнях — бляклі, ніби вигорілі на сонці; ще спостерігаються блакитно-сині(море) і коричневі( природа) відтінки. Стрімкі, чіткі лінії костюмів, чисті силуети брюк, ділових піджаків пом'якшуються романтичними деталями — кишенями на кулісках, рукавами-ліхтариками, бантиками і вузликами, прозорою жіночною сукнею, одягненою на молодіжні шорти і безкомпромісну майку, селянськими блузами. Улюблена смужка у Лілі Пустовіт доповнюється лінією білої мережки, канви, мережив, багато вишивки і ручної роботи. Біла хвилька перескакує з фартуха на сорочку, з подолу на рукав, і все ще попереду, і життя тільки починається, і все буде доб-ре! Ліля Пустовіт «Сезони» відкривала і своєю сліпучою романтикою заразила на п'ять днів, а ведучі телеканалу М1, який всі покази транслював у прямому ефірі, висловилися, що добре було б закрити Тиждень дефіле Андре Тана. Не погодитися важко, 22-річний стиліст «Нового каналу», дизайнер, який першим випустив футболки з портретом Юлії Тимошенко, Андре поступово перетворюється на гуру для людей майбутнього, покоління, яке всюди почувається, як удома, бо для нього дім — англійська і комп'ютер. Сам дизайнер сповідує східну філософію, займається сахаджи-йогою, кожна його колекція освячена якоюсь позитивною мантрою і відтак несе чисту і світлу енергетику. Нова колекція Тана називається «Хочу літати» і присвячена людям у літаках і аеропортах, тим, хто не відмовляє собі в комфорті або ж тим, для яких батьківщина — це англійська і комп'ютер. Стрункі кобіти у вузьких спідницях і на високих підборах котять велетенські валізи на колесах, там, мабуть, ідеї всіх дизайнерів світу лежать акуратно пофасовані по фірмових пакетиках, а юнаки в прозорих (може, в силіконових, може, в плексигласових) сандалях крокують подіумом у вузьких брюках із піджаками-трансформерами і зображенням голубів. У Андре Тана все лаконічно, як і в його улюблених японців і бельгійців — звичайна зручна сукня-міді, тільки розріз у неї асиметрично збоку і комір перекособочений, від моди на уніформу у Тана — гудзики і погончики, чіткі лінії піджаків, від трансформерів — гра в кольорові піжмурки: відстібаєш чорну кишеню, під нею білий фрагмент, перестібаєш гудзик — і з закритого піджака верх перетворюється на чуттєву прозору кофточку. В колекції «Хочу літати» 4 кольори — білий, чорний, жовтий і сірий, а сріблясте взуття натякає на космічні тенденції в моді, цього разу в Андре Тана чимало трикотажу.

      Коли запитуєш у московських чи грузинських дизайнерів, кого знаєте з українських, два прізвища називають завжди — Пустовіт, Каравай, третє-четверте може варіюватися. Ірина Каравай може розвертати свої колекції на 180 чи 360 градусів, але її життєрадісність і тепер уже неповторні аксесуари сплутати неможливо. В колекції весна-літо-2006, теж навіяній екзотичними островами, найяскравіші кольори все-таки перебирає на себе біжутерія — уже два сезони поспіль Ірина замовляє в Італії за своїми ескізами аксесуари, які роблять із спресованих напівдорогоцінних камінців. Правда, де бувають камінці такого ядучо-зеленого чи червоного, чи пронизливо лазурного кольорів, не знає жоден геолог, а Каравай знає. Завдяки вишитим поясам, яскравим намистам, браслетам, сережкам, химерним веселеньким сумкам, хустинкам, зав'язаним на поясі, яскравим шапкам і смішним аплікаціям колекція виглядає несерйозною і безшабашною. Але відкинь прикраси і можеш виглядати суперелегантно, в цій колекції дизайнер використала благородні шовки, оксамит, багато білого кольору, трикотаж, який у потрібному місці підхоплює поділ спідниці чи пояс брюк. Розкішний смугастий шовковий костюм Ірина розбавила квітчастими вставками, і пафосу як не було. Каравай завжди любить галіфе, а в цьому благодатному для них сезоні й поготів, — на високих манжетах, з рядом гудзиків, спідниці на стегнах, широкі в поясі брюки, які різко звужуються донизу. Особливо непрагматично виглядають плащі і стьобані куртки із яскравими аплікаціями, «до нас уже не ходять за «попроще и хорошого качества», до нас ідуть ті, хто хоче виділитися», — розповідає Ірина і зізнається, що їй ніколи в голову не прийде зшити для колекції вечірню сукню, а для улюблених клієнтів може.

      Марина Муляр, яка на минулих «Сезонах» дуже яскраво засвітилася в «Нових іменах» з етнічною колекцією а-ля Каравай, аж так, що Катерина Ющенко замовила їй 2 костюми і сукню, цього разу показала стримане прет-а-порте для Модного Дому «Артінеллі». Спокійна, елегантна в дусі 40-х років, трофейної моди, і в той же час дуже трендова — маленькі жакетики, підкреслена талія, широка спідниця, довжина до коліна, м'які заокруглені лінії комірів і полочок піджаків, сукні з маленькими розширеними рукавцятами. Ніякого натяку на сексуальність, суцільна добропорядність. Марина каже, що цю тему і цю епоху їй навіяло 60-річчя перемоги. Це друга колекція молодої дизайнерки, яка показала, що Марина Муляр отримала хорошу освіту і добрі навики, якщо зуміла грамотно, креативно і ефектно зробити такі різні колекції.

      Жінка від Тетяни Земськової і Олени Ворожбит пройшлася по всіх епохах від Ренесансу до сталінізму, продемонструвавши невмирущу актуальність історії костюму і трендовість у хороших руках. Головна героїня колекції носить приталений строгий костюм із завуженою спідницею трохи за коліно і піною воланів з-під піджака, елегантні плащики до колін під пояс і з погончиками, круглі комірці, рукав три чверті, широку спідничку і все таке. А сукні вона носить із завищеною талією, а брюки — широкі плюшеві, або модні вузькі із кількома рядами гудзиків і пряжками, головне, що все це абсолютно органічно, інтелектуально і актуально. «Нам хотілося і сталінізму, і гламуру, і бароко, і ми це зробили, — сказали дизайнерки. — Яка глибока історія стоїть за нами, ми найпронизливіше відчули в Римі, там один культурний шар переробляє інший, і всі зберігаються. Україні трохи не вистачає цієї старості, мудрості».

      Олена Голець для DolceDonna підготувала колекцію Kill Bill-3, вона проігнорувала модні в наступному сезоні рябенькі ситчики, тканини ніби з комодів наших бабусь і взялася розробляти інше крило тенденцій-2006 — гламур і шик, але поєднала розкішні блузи, прозорі і глянцево шовкові, із вишитими аплікаціями, широкими, як у Василиси Премудрої рукавами, трикутними полотнами рукавів і полочок, вечірні сукні зі спортивним, класичним і повсякденним вбранням. Останнім часом Олена Голець знайшла захоплююче заняття — поєднувати в своїх колекціях Схід і Захід, у Kill Bill-3 вона знову впоралася якнайкраще — прозорі сукні тягучих коричневих кольорів і розкішна вечірня із зеленого шовку, білі блузи, вишиті по вирізу і рукавах білими камінчиками, які виглядають якнайніжніше, а важать ого-го, джинси із аплікаціями — лелітки і стрази, шовкові брюки з вишитими фрагментами. Вперше в цій колекції Олена Голець продемонструвала шкіряні і замшеві речі, причому її куртка із найтоншої замші виглядає як невагома блуза, і свій новий напрям — взуття. На показі було взуття зi шкіри пітона, зроблене за ескізами дизайнера, а невдовзі фірмові чобітки і черевички надійдуть у продаж. Не дивлячись на те, що одяг DolceDonna широко продається в магазинах і, здавалося б, що дизайнер має більше працювати на промисловість, ніж на моду, подіумні колекції Олени Голець завжди актуальні.

      Ще дві визнані метреси української моди Оксана Караванська і Роксолана Богуцька потішили своїх і чужих прихильниць свіжими і винахідливими колекціями. Роксолана Богуцька показала куртки і плащі із дубленої шкіри, яка знову повертається на подіуми, сумки з білими окантовками, представила плащі-міді з приталеним силуетом і поясами на талії, актуальні найтонші каракулеві костюми, дуже стильні шкіряні брюки до середини ікри з гудзиками, фірмові шкіряні куртки з вишивкою. В останній колекції Роксолана використала пір'я — воно дуже ефектно виглядало на об'ємних блузах, спідницях і сукнях.

      Оксана Караванська зробила ніжну спокійну колекцію, навіяну «Царівною» Ольги Кобилянської, але головне: вона презентувала новий напрям своєї роботи — дитячу міні-колекцію і цим заанонсувала дитячу лінію одягу від Оксани Караванської. А 16 жовтня у Львові на проспекті Свободи відбудеться грандіозне шоу просто неба від Караванської із показом останньої колекції і багатьох попередніх. Шоу не просте, воно приурочене до відкриття бутіку дизайнера у Львові, хто буде в цей час в місті Лева, — не пропустіть.

Нові думки

      Про 17-ті — не 12-ті — як у поспіху було написано в минулому номері, (вибачайте, організатори) «Сезони моди» написали багато інтернет-сайтів, і як це буває, професійні комп'ютерні маніяки, що коментують усе і вся — від Томенка до Тимошенко, від пташиного грипу до класичної музики, і тут понаписували свої «5 копійок», мовляв, фі, як це все провінційно, нема в нас того шику французького, дуже містечково. І стало мені цих хакерів, які життя бачать тільки через фотки в інтернеті, неймовірно шкода, і ще шкода, що квитки на «Сезони моди» не продаються вільно в театральних касах. Хай би народ долучився до мистецтва української моди, бо про індустрію говорити і після 17-х «Сезонів» зарано, але мистецтво присутнє. Воно не поступається паризькому і міланському, воно реально прогресивне. У мене все. До наступних «Сезонів».