Фабрикам тут не мiсце
Про те, що промисловi пiдприємства треба виносити iз центру мiста, останнiм часом говорять усi — просто зволiкати вже нiкуди. Земля у Києвi на вагу золота, то й залишати дорогоцiннi гектари пiд димучими трубами якось не по-господарськи... «У жоднiй європейськiй столицi свiту в центрi мiста промислових зон немає, це очевидно, — заявив голова секретаріату Президента Олег Рибачук. — І тут не треба бути особливим туристом чи займатися євроiнтеграцiєю. Було проанонсовано, що i в Києвi буде те ж саме». Позитив у деiндустрiалiзацiї мiста вбачає i спiкер парламенту Володимир Литвин. Тому немає нiчого дивного у тому, що деякi проекти, представленi в суботу на розгляд Президента, Прем’єра та Голови Верховної Ради i столичного керiвництва, передбачали забудову територiї, яку сьогоднi займають фабрики й заводи.
Одна з пропозицiй стосується реконструкцiї кварталу, обмеженого проспектом Перемоги, вулицями Чорновола, Павлiвською, Золотоустiвською та Жилянського. Як розповiв «УМ» архiтектор Олександр Русiн, якщо проект погодять на мiстобудiвнiй радi, на мiсцi тютюнової фабрики може з'явитися багатофункцiональний комплекс, офiсний центр та сучаснi житловi будинки, а замiсть хлiбобулочного комбiнату виросте житловий квартал.
Патон посмiхнеться
Серед проектiв, представлених на суд високої комiсiї, — план освоєння узбережжя мiж мостом Патона й залiзничним мостом (територiя становить близько 20 гектарiв землi). Як пояснив «УМ» один iз авторiв проекту архiтектор Георгiй Духовичний, масштабна перебудова цiєї територiї Києву просто необхiдна: «На сьогоднi це втрачена для мiста земля, яку можна назвати зоною екологiчної катастрофи. Що там є зараз? Перед великим парканом кiлька заправок, а за ним — земля, на якiй протягом 70 рокiв люди зливали олiю й залишки бензину. Не дай Бог вмiст Видубицького озера, в якому сьогоднi бiльше свинцю, нiж води, вихлюпнеться в Днiпро, що тодi робити?».
За словами пана Духовничого, для того, аби уникнути бiди, треба всерйоз узятися за проблемну дiлянку: вивезти забруднений грунт, очистити дно, органiзувати акваторiю озера, зробити, врештi-решт, нормальну пiшохiдну набережну, по якiй можна iз задоволенням гуляти... Поруч виростуть готелi й офiси, торговельнi зали, великий виставковий комплекс, амфiтеатр, в якому можна проводити концерти, презентацiї та свята. Щоправда, грошей на таку масштабну забудову столиця не має, тому єдина надiя — на iнвесторiв.
«Арсенал» моєї мрiї
Як розповiв журналiстам Олег Рибачук, iдея створення «українського Лувра» на мiсцi заводу виникла ще 5 рокiв тому, коли Вiктор Ющенко був Прем'єр-мiнiстром України, а тепер гарна задумка може стати реальнiстю. «У багатьох країнах свiту саме такi великi складськi примiщення у центрi мiста використовують для великих виставкових комплексiв, — сказав пан Рибачук. — Це буде не бюджетний, а комерцiйно успiшний проект — iнвесторiв, бажаючих вкласти кошти, буде набагато бiльше, нiж можливостей їх прийняти. Це я вже серйозно, як банкiр, кажу». Крiм того, у новоствореному музейному комплексі будуть окремі комерційні проекти — такі як ресторан, виставковий комплекс, за прикладом західних музеїв, тому це буде комерційно успішний, а не бюджетний проект. Пан Рибачук також нагадав, що для українського мистецтва це буде унікальна можливість показати свої здобутки, оскільки в Україні понад 90 вiдсоткiв картин перебувають у запасниках музеїв — там, де їх ніхто не може побачити. У новому ж комплексі буде досить приміщень для розмiщення багатьох експозицiй.
Свободу Марiїнському!
Народний художник України Анатолiй Гайдамака презентував комiсiї ескiзи зали урочистостей, яку можна облаштувати на першому поверсi будiвлi. Художник переконаний, що «Мистецький Арсенал» має бути президентським об'єктом — тодi вдасться повнiстю звiльнити для iнших потреб Марiїнський палац, де зараз проходять практично всi нагородження й урочистi подiї. На думку пана Гайдамаки, реконструйований «Арсенал» варто наповнити iсторичною тематикою: перенести сюди iсторичний музей України, а також численнi експонати музею декоративного мистецтва.
Буфет — пiд землю!
Сьогоднi «Арсенал» не має пiдземних поверхiв, але в планах будiвельникiв — загнати його вниз на цiлих чотири рiвнi. Автори проекту хочуть опустити пiд землю гардероби, туалети, буфети, а також технiчнi примiщення, де будуть проведенi комунiкацiї, щоб нагорi залишилося побiльше мiсця для облаштування виставок. Крiм того, у пiдвалах зберiгатимуться фонди, якi зазвичай займають до сорока вiдсоткiв корисної площi музею. Втiм, як наголосив директор iнституту «УкрНДІпроектреставрацiя» Анатолiй Антонюк, на цих поверхах люди не будуть вiдчувати себе гостями пiдвалу — сонячне промiння досягатиме пiдземних коридорiв завдяки спецiальному колодязю (така ж технологiя використовується в новiй частинi Лувра, так званих скляних пiрамiдах Мiттерана). Нижнi примiщення — не значить гiршi.
Стороною дощик iде...
До речi, автори проекту планують не лише заглибити «Мистецький Арсенал», а й накрити просторе подвiр'я прозорим дахом. Такої великої площi, накритої куполом (а це 10 тисяч квадратних метрiв), в Українi поки що немає, тому в багатьох людей складається враження, нiби це надто складна й дорога робота. Одначе, як розповiв «УМ» Анатолiй Антонюк, це не настiльки витратна iдея, як може здаватися на перший погляд: «Якщо купол робити вiдразу, пiд час реконструкцiї будiвлi, це обiйдеться в сiм мiльйонiв гривень, якщо пiсля вiдкриття музею — набагато дорожче, та й нiхто вже не захоче цим займатися. Поки триває будiвництво, ми можемо укрiпити стiни, фундамент, пiдвести всi комунiкацiї для обiгрiву накриття (щоб узимку снiг не примерзав, а стiкав водою), i на цьому етапi затрати для зведення купола будуть мiнiмальними — по 700 гривень на квадратний метр покриття. За цi грошi ми отримаємо унiкальну площу!».
А скiльки усяких цiкавинок можна розмiстити на величезному квадратi, захищеному вiд вiтру, снiгу, дощу, опалого листя й пташиних «сюрпризiв»! Горщики, монети й iншi археологiчнi знахiдки, викопанi тут же, на подвiр'ї заводу; зразки бойової технiки, макети, схеми, картини... Мiсця вистачить для рiзних експозицiй.
«Президенту дуже сподобалася iдея, — стверджує Анатолiй Антонюк. — Деякi архiтектори думають, що цей купол нависатиме над головою вiдвiдувача, а Президент сказав: так його й бачити нiхто не буде. А воно ж так i є: вiдстань вiд землi до карниза будинку складає близько 20 метрiв, а купол пiднiметься над карнизом ще на висоту 15, а то й 20 метрiв (чим вище, тим краще). Як прозора конструкцiя, яка висить на вiдстанi 40 метрiв вiд землi, може тиснути на людину?»
Тарiлка Марiї-Магдалени
А поки архiтектори з будiвельниками вирiшують, як зробити з «Арсеналу» цяцю, археологи поспiшають витягти iз землi побiльше iнформацiї про життя наших предкiв. А шукати є що... Вiдомо, що на початку XVII столiття на мiсцi заводу iснував жiночий Вознесенський монастир, який ще називали панянським (оскiльки iгуменами та монашками були представницi найвищого прошарку українського суспiльства). Монастир прикметний тим, що на межi XVII—XVII його iгуменею була мати Івана Мазепи Марiя Магдалена, яка подбала про розбудову трапезної церкви та деяких iнших будiвель.
Тож не дивно, що розкопки на територiї заводу, якi почалися в липнi, вже виявили бiльше двох сотень поховань, сто археологiчних об'єктiв (ями, льохи, пiдвали, будiвлi, кiлька склепiв тощо), бiльше пiвсотнi монет, металевi вироби, а вже скiльки керамiки! Щодня археологи видають на-гора по 4-5 ящикiв з черепками, якi потiм вичищають, сушать i намагаються скласти докупи. Інодi дослiдникам щастить, i вони знаходять майже неушкодженi кахлi, миски, чашки чи тарiлки. Найчастiше ж майбутнi музейнi екпонати потрапляють до рук науковцiв у «розiбраному виглядi». Треба докласти чимало зусиль, щоб iз завалiв черепкiв усiх форм i розмiрiв вибрати тi, що могли бути одним цiлим, i скласти з них якусь посудину...
Кореспонденти «УМ» побували в кiмнатi, яка слугує i сховищем для мiшкiв iз керамiчними уламками, i майстернею, в якiй дiвчата-студентки «клепають» глечики й миски iз цих шматкiв, i найпершою виставкою експонатiв, готових поповнити музейну колекцiю. Тут тобi й глиняна сковорiдка, i полив'яна миска, з якої (цiлком можливо!) могла їсти сама Марiя-Магдалена, i кахель iз зображенням лева, яким особливо пишаються археологи... На столах — звичайний ПВА, яким дiвчата склєюють черепки, поруч — ящики з пiском, в яких «вiдпочивають» готовi предмети. В iншiй кiмнатi — схованка для металевих прикрас (їх, щоправда, збереглося дуже мало) та монет: польськi, литовськi, прибалтiйськi та руськi дрiбнi грошi. Ех, тепер за копiйку вже бублика не купиш...
