У великому портфелі пана Черемського завжди лежить якась нова книжка. Він сам повернув її з історичного забуття, впорядкував, відредагував і видав на власні чи добуті у меценатів гроші. Ця книжка, без сумніву, єдина у своєму пізнавальному сенсі і неодмінно на українську тематику. Навіщо потрібен такий дивний гуманітарний клопіт доктору фізико-математичних наук, що спеціалізується на рентгенівському структурному аналізі матеріалів та фізиці пористих систем, — пересічній людині зрозуміти нелегко. Ще важче збагнути, з якого це доброго дива він переймається відкриттям у місті меморіальних дошок та пам'ятників, організував уже не один солідний музей і щодуху пропагує підзабуте з часом кобзарське мистецтво. Причому на свій страх та ризик, якщо мати на увазі радянські порядки, і на власний збиток з огляду на меркантильні традиції теперішньої доби.
Сам Петро Григорович своє нетипове захоплення, мабуть, охоче назвав би коротким і нині дуже модним словом «хобі». Але, оскільки те має іншомовне походження і природно не містить у собі українського кореня, з пошуком потрібного терміну вийшла заминка.