Упродовж останніх років жоден із вінницьких художників не творив у таких умовах надсекретності, як Михайло Бабій, — за постійно замкнутими дверима майстерні, де спеціально почеплена щільна завіса до часу надійно ховала від гостей майбутній витвір фантазії. По-перше, про всяк випадок автор убезпечував себе від небажаних запозичень, адже крадіжки ідей — не таке вже й рідкісне явище у мистецькому середовищі. По-друге, покров таємничості дозволяв підготувати для глядачів несподіванку, яка мала підсилити естетичний ефект від побаченого.

Місце під сонцем сучасного мистецтва завоювати непросто — для цього треба відірватися від реальності назавжди, бажано прив'язатися до стилю якогось визнаного західного арт-ідола і заручитися підтримкою прогресивної тусовки галеристів і критиків, які вміють красиво говорити, створювати хвилі у фондах і на симпозіумах, і залучати якомога більше модних людей, хай не дуже багатих, але дуже публічних. Місце під сонцем сучасного мистецтва завоювати непросто і столичним митцям, а вже приїжджим... Проте раз на рік чернівецька художниця Ірина Каленик приїздить у Київ з новою виставкою, і в одному й тому самому місці — галереї L-Art на Андріївському узвозі — ілюструє непопулярну думку: сучасне мистецтво твориться не в тусовці, а в голові окремо взятого митця, і якщо це голова мислячого художника —йому є чим здивувати найпересиченішу публіку.

Надзвичайно велика кількість рекламних плакатів і афіш повідомляла цього року москвичам і гостям російської столиці, що вони перебувають у місті поетів. Таке почесне визначення Москва заслужила, провівши четвертий Міжнародний фестиваль «Бієнале поетів» і запросивши до себе більше півсотні поетів iз різних країн світу. Численна делегація iз України україномовних і російськомовних поетів, серед яких Сергій Жадан, Андрій Поляков, Ірина Євса та інші, презентувала нашу державу на міжнародному поетичному фесті. Кореспондентка «УМ» попросила Галину Петросаняк, поетку з Івано-Франківська, поділитися своїми враженнями від «Бієнале».