В'ячеслав Кириленко. (Фото Укрінформ.)
Новий, віце-прем'єрський кабінет В'ячеслава Кириленка вочевидь менш затишний, аніж колишній, міністерський. У приміщенні Кабміну пан В'ячеслав має такий собі класичний совдепівський «полігон» із характерними меблями, допотопними телефонами й картинами. Що ж зробиш — державний спадок. Однак тепер на мiсцi деяких полотен уже висить з десяток фотографій помаранчевого Майдану в дерев'яних рамках. А ще новий головний гуманітарій країни у свій кабінет приніс портрет молодого Івана Мазепи — це, напевно, щоб надихав. Адже роботи — хоч греблю гати! Традиційно проблемна в нашій державі соціально-гуманітарна ділянка, п'ять міністерств, сила-силенна держкомітетів й сподівання мільйонів українців на краще — ось «матеріал», з яким доведеться віднині мати справу В'ячеславу Кириленку. Про те, що в Україні незабаром має змінитися медична та освітня галузь, а соціальні обіцянки виконаються, віце-прем'єр розповів кореспонденту «України молодої».
— Пане В'ячеславе, після відставки попереднього уряду багато йшлося про те, що посада віце-прем'єра з гуманітарних питань не потрібна. Але вона залишилася, і ви її тепер обіймаєте. Скажіть, для себе ви вже визначили, чим має займатися головний гуманітарій країни? Що входить у ваші обов'язки?
— Я б переставив у посаді віце-прем'єр із гуманітарних та соціальних (бо саме так повністю звучить ця посада) слова місцями й соціальні питання поставив би на перше місце. Адже якраз соцiальною сферою Президент України доручив менi опiкуватися в першу чергу. Усі ті високі соціальні зобов'язання, якi влада взяла на себе цього року, будуть дотримані. І жодного зниження за жодним стандартом допущено не буде. Безумовно, залишаються актуальними питання своєчасності виплат, питання допомог, соціального страхування — усе це пiдпадає пiд координацiю віце-прем'єра з гуманітарних та соціальних питань.
— Але є ще ж культура, медицина, освіта...
— Звичайно, я буду займатися й іншими питаннями, які давно вже в усіх на слуху, i де вже необхiдно робити реальнi кроки. Це дуже складний конгломерат проблем — і в освіті, і в культурній політиці, і в сфері охорони здоров'я.
— Скажіть, а як ви загалом оцінюєте стан справ, які вам залишили попередники?
— Нормальний стан справ. Зроблено дуже багато. І в багатьох питаннях я дотримуватимусь напрямку вже здiйснених напрацювань.
— Тобто якихось кардинальних змін у політиці нового уряду не буде?
— Чекайте, у нас Президент Ющенко переміг на виборах наприкінці минулого року. І з часу цiєї перемоги не пройшло ще й року, тому якихось кардинальних змін у курсi я не вбачаю. Ми як виконували програму Президента, так і будемо виконувати її надалі. Те, що хтось ставить одні акценти, хтось інші, — це нормально.
— Знаєте, навіть з нашої редакційної пошти, з телефонних дзвінків очевидно, що люди починають хвилюватися. Перш за все, їх переймає питання зарплат і пенсій, інших соціальних виплат. Чи будуть вони збережені? Чи відбуватиметься заанонсоване підвищення цих виплат після зміни уряду?
— Усі соціальні зобов'язання, якi взяв на себе уряд, будуть виконані. Ці зобов'язання підкріплені бюджетними коштами цього року й передбачені у проекті держбюджету на наступний рік. Тому з 1-го січня мінімальну пенсію буде підвищено до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, і становитиме вона 350 гривень. З 1-го вересня мінімальна зарплата вже досягнула-таки рівня мінімальної пенсії, і ми забезпечуємо цей баланс надалi. З 1-го січня розмір мінімальної заробітної плати буде встановлено також на рівні 350 гривень. У наступних кварталах вона зростатиме й наприкінці наступного року сягне 400 гривень. Причому прожитковий мінімум для працездатних осіб наприкінці року становитиме 500 гривень. Більше того, планується збільшити фінансування низки соціальних програм. У першу чергу буде вирішено питання виплат інвалідам Чорнобиля, їхнi пенсiї буде збiльшено в два-три рази. А пенсія військовослужбовців строкової служби, які під час її проходження стали інвалідами, становитиме 105—130 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Враховуються пропозиції щодо збільшення пенсій за особливi заслуги ветеранам вiйни в Афганістані. Тобто значна частина соціальних програм, про які йшлося, тепер набуває реального втілення у бюджеті на 2006 рік.
— А стосовно виплат допомоги при народженні дитини. Їх здійснюватимуть у грошовій формі?
— Звичайно! Виплати одноразової допомоги при народженні дитини здійснювалися і будуть здійснюватися винятково у грошовій формі. У той же спосіб і в тому ж розмірі, що й раніше. І затримок із виплатами не буде.
— А чи будуть збережені пільги ветеранам та інвалідам війни, про скасування яких заговорили останнім часом?
— Розмов багато, тому що в нашій державі багато пільг, проте далеко не всі вони фінансуються в повному обсязі. Але основні пільги в нас завжди «працювали» — це пільги ветеранам, інвалідам війни, учасникам війни, деяким iншим категорiям. Чотири тижні тому деякі депутати, не розібравшись у проектi бюджету, почали говорити про скасування пільг. Я, будучи тодi ще міністром праці, зробив заяву про те, що пільги ветеранам війни, учасникам бойових дій на житлово-комунальнi послуги були, є і будуть.
— А щодо проблем українських дітей будуть якісь зрушення?
— Я думаю, що взаємодія з профільними міністрами щодо вирішення проблеми сирітства, безпритульності буде ефективною. Вже існує багато модерних програм, таких як президентська програма «Гроші ходять за дітьми», програма підтримки дитячих будинків сімейного типу, відновлення дитячих побутових майданчиків та іншi.
— Скажіть, які зміни плануються в медицині? Президент обіцяв відновити зруйновану сферу охорони здоров'я. Особливо в селах...
— На порядку денному стоїть реформа охорони здоров'я. Неодноразові й різноманітні розмови про запровадження медичного страхування мають набути чiтких обрисів. Ніхто не стверджує, що сьогодні ми скажемо слово — і завтра буде реформа. Але вже зараз чимало спеціалістів готовi дати «рецепти» хоча б стосовно першого етапу реформування сфери охорони здоров'я. Причому величезний обсяг роботи проведено вже сьогодні. І елементарний лад почали наводити. Зрозуміло, що всі необхiднi зміни неможливо здійснити за один-два місяці, оскiльки проблеми накопичувалися роками. До того ж сила інерції, яка дісталася нам у спадок, є величезною. На багатьох ланках поки що є нерозуміння запропонованих змін. Дехто думає, що змінюватися повиннi тільки ті, хто в Києві, а на мiсцях не повинно змінюватися нічого. Будь-якій реформі має передувати широке громадське обговорення і серйозна експертиза. Після того, як буде ухвалено рішення на рівні Президента чи уряду, ми повинні його виконувати. Але резонансних питань у сфері охорони здоров'я безлiч — починаючи від ліків, закінчуючи сільською медициною і фельдшерсько-акушерськими пунктами. Більшість цих питань залишається поки що відкритими. Думаю, що новий уряд ще раз уважно розгляне цю проблематику й оприлюднить свій план дій найближчим часом.
— І все ж, у чому полягатиме ця реформа?
— Зараз давати відповідь на це питання передчасно. Спочатку потрібно зібрати думки всіх тих, хто пiдходить до цього по-різному. Ми повинні ввести медичне страхування. Але в якому обсязі, щодо яких медичних послуг, у який спосіб це можна реалізувати? Стосовно цього є принципово різні позицiї. Наприклад, загальнообов'язкове медичне страхування — це спеціальний збір для усiх. Але ми не можемо зараз говорити взагалі про збільшення навантаження на фонд оплати праці. Навпаки, з 2006 року ми це навантаження зменшуємо на 2 відсотки: на пiвтора вiдсотка — до Пенсійного фонду, ще по двох видах соцстрахування — на піввідсотка. Це невелике, але все ж послаблення для бізнесу, що працює легально. Більше того, ми повинні вийти на рівень, який здається зараз недосяжним, — 20 відсотків нарахування на фонд оплати праці при теперішніх у середньому 42. Говорити про те, що ми додамо «зверху» ще кілька відсотків внеску на загальнообов'язкове медичне страхування, можна. Але це викличе негативний резонанс. Тому потрібно говорити про змішане медичне страхування або більшу можливість розвитку рiзних форм медичного обслуговування. Однак основнi медичнi послуги мають бути гарантовано забезпечені бюджетом.
— Що планується урядом в освітній сфері? Які будуть кроки?
— Освітня проблематика йде окремим блоком. Це вирішення усiм вiдомих проблем: корупція при вступі у ВНЗ, необлаштованість студентських гуртожитків, відсутність належного студентського самоврядування, маса вищих навчальних закладів, які готують силу-силенну спеціалістів, якi потiм часто не можуть знайти роботу на ринку праці. Усе це потрібно вирішувати. І робота ведеться. Найпринциповiшим питанням стане запровадження незалежних форм тестування, наприклад, зовнішнього тестування, аби суспільство зрозуміло, у який спосіб оцінюються знання випускників і що є мірилом можливості вступу людини до того чи іншого університету.
— Що це буде за тестування, хто його проводитиме? І коли ця система оцінювання буде запроваджена?
— Йдеться про запровадження незалежного тестування. При цьому оцiнюють якість знань не шкільні вчителі й не ті, хто здійснює вступний набір до ВНЗ, а спеціальна установа чи незалежна експертиза, яка формує багатоварiантнi тести, змiст яких закритий i для школи, i для ВНЗ. Таким чином ця установа зможе об'єктивно оцінити рівень знань, набутих учнем у школі, виключивши будь-які суб'єктивні чинники, i зробити відповідно висновок щодо спроможності випускника до вступу в той чи iнший вищий навчальниий заклад. Дискусія про це йде давно, ідею оцінюють по-різному. Але Міносвіти має рішучий намір запропонувати вже для наступної вступної кампанії такі принципи. Хоча я схиляюсь до ще кількох раундів обговорення.
— Багато йшлося про заохочення молодих спеціалістів, які їдуть працювати у село. Скажіть, чи вже є якісь конкретні програми?
— Щодо заохочення молодих спеціалістів можна запропонувати лише перевiренi методи: надбавка до заробітної плати, пільгові кредити на придбання житла чи забудови, виплата «пiдйомних», яка б дозволила обжитися і почуватися хоча б мінімально комфортно.
— А чи будуть відновлюватися у селах школи, дитячі садки?
— Окрема тема — це реформування сільської освіти, кількість шкіл, навантаження учителів. Міносвіти має свої пропозиції й з цього приводу, і вони досить цікаві. Є навіть пропозиція створити невеликi школи сімейного типу в селах. Але це, повторюю, спеціальна тема, яка потребує окремого розгляду.
— Скажіть, будь ласка, до якої концепції державної культурної політики ви схиляєтеся? Чи, може, маєте свою?
— Я зустрічався уже з багатьма авторитетними в українській культурі людьми, і вони запропонували стратегію щодо культурної політики. На мою думку, суть її в тому, що українська культура має бути просто конкурентоспроможною. Оце i є стратегiя. Тому в першу чергу ми займемося проблемами українського кіно, анімації, національних заповідників. При цьому ми не будемо розглядати проблему кіно окремо від питань продюсування чи прокату. Це буде розгляд i спроба вирішення проблеми в комплексi. Ми не будемо розглядати питання заповідників без розгляду питання туристичної інфраструктури й сприяння розвитку внутрішнього та в'їзного туризму, у першу чергу. Бо це невід'ємні речі, адже наші величні пам'ятки рiдко будуть вiдвiдувати й надалi, якщо про них ніхто не знатиме. Крім того, це не означає, що проблема музейної справи, бібліотек, музичних шкіл буде знята з порядку денного. Навпаки, ми плануємо приділити пильну увагу цим напрямам, аби не допустити тут замовчування проблем.
Я ще скажу як колишній парламентарій: нормативна база щодо питань культури у нас достатня. І пропозицій було багато. Щодо кінематографа пропонували додатковий збір на розвиток кіно, щодо книговидавництва — пільги видавцям, пропонували спеціальні збори від реклами, від лотереї, від ігорного бізнесу тощо. Однак не все проходило в парламенті, а з того, що проходило, далеко не все використовували в інтересах української культури. Проте наша країна має величезну кількість видатних людей у кожній галузі, які можуть при мінімальному сприянні уряду і держави робити речі, які утверджуватимуть Україну у світі. Тому культурну політику потрібно побудувати так, щоб офіційні державні гранти вигравали талановиті й достойнi люди, які дають конкурентоспроможний на сучасному ринку український продукт. Це реальна проблема — використання тих коштів, якi уже є. Тут слід навести лад.
— На якій нині стадії розв'язання проблеми щодо воїнів УПА? Чи буде урівняно їх у соціальних правах із ветеранами Другої світової війни?
— Найближчим часом збереться спеціальна урядова комісія, яка займається вивченням діяльності УПА. Її робота вже завершується, і професори та академіки, які вивчали цю проблему, дадуть офіційний звіт. Pезультати будуть оприлюднені. У будь-якому разі я буду діяти згідно з позицією Президента України щодо необхідності примирення всіх ветеранів Другої світової війни. Думаю, це більш ніж благородна справа. І хай там що, але злагода й примирення настануть. Для цього потрібно зробити лише кілька серйозних кроків. На виконання доручень iз цього питання Мінпраці внесло відповідний законопроект щодо соціального статусу ветеранів УПА. За ним, фінансування соціальних пільг для воїнів УПА (у випадку змін до законодавства) складає 10 мільйонів гривень. І це стосуються всього-на-всього лише 5 тисяч ветеранів. Це невелика, з фінансової точки зору, ціна, i її можна заплатити за примирення й встановлення гармонійних стосунків між усіма мужнiми людьми, які в лавах різних армій боролися за свободу України. Вони вже беруть спільну участь у багатьох акціях. Отже, передумови для подальшого порозумiння є.
Віце-прем'єр-міністр В'ячеслав Кириленко зустрівся з директорами національних історико-культурних заповідників, у засіданні також узяв участь міністр культури і туризму Ігор Ліховий. Учасники зібрання обговорювали майбутнє вітчизняних національних пам'яток. На переконання віце-прем'єра, заповідники мають приносити прибутки і собі, і державі. «Для цього не потрібно винаходити колесо — нам слід запропонувати туристам комплексну інфраструктуру: починаючи від реконструкції пам'яток і закінчуючи готелями та дорогами», — зазначив Кириленко. За його словами, спеціальний акцент потрібно зробити на внутрішній туризм. «Для розв'язання проблем нам слід провести низку заходів: починаючи від оновлення єдиного реєстру пам'яток, який було сформовано ще у 1963 році, і закінчуючи прийняттям комплексу законодавчих актів, таких як Закон «Про заповідники», зміни до туристичного законодавства», — наголосив головний гуманітарій держави. Вже за місяць, повідомляє прес-служба віце-прем'єра, мають бути розроблені внутрішні туристичні маршрути. Їхня презентація планується за участі туроператорів.
В'ячеславу Анатолійовичу Кириленку 37 років.
Народився на Київщині, у смт Поліське. Освіта вища. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет, філософ, кандидат філософських наук.
Очолював Українську студентську спілку (УСС), Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Молодий рух», був членом Президії громадського комітету «За правду!». З 1993 року — член Народного руху України. У 2002 році став заступником голови Української народної партії.
З 1998 по 2005 рік — народний депутат України. У Верховній Раді опікувався питаннями соціальної політики та праці (був першим заступником голови комітету ВР). З лютого 2005 року — міністр праці та соціальної політики. 27 вересня 2005 року призначений віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних та соціальних питань.
В'ячеслав Кириленко відомий активною участю в студентській «Революції на граніті» у 1990 році та походом сумських студентів на Київ минулого року.
Одружений, має доньку.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
