Піскун добрався до Кучми

      Наш Генпрокурор усе ж таки не байдужий до комп'ютеризації та переваг, які вона надає. Бо, прокинувшись минулої неділі, Святослав Михайлович одразу занурився в інтернет, аж ти ба(!), «павутиння» його поінформувало, що слідчі ГПУ порушили кримінальну справу проти службових осіб Адміністрації Президента часів Кучми. «Клікнувши» на це посилання кнопкою «миші», Піскун «iз подивом» дізнався, що справу порушено «за підготовку та організацію злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу в зв'язку з незаконним звільненням Президентом Леонідом Кучмою 29 жовтня 2003 року із займаної посади Генерального прокурора Святослава Піскуна, що суттєво перешкодило розслідуванню кримінальної справи про вбивство журналіста».

      I це вам не жарти, бо, на думку слідчих iз Різницької, ця справа проти Банкової-2003  є фактичним початком розслідування другого етапу кримінальної справи про вбивство Гонгадзе. Сам Піскун запевняє, що про таку ініціативу своїх підлеглих нічогісiнько не знав, бо вони не поставили його до відома. Хоча напередодні слідчі допитали його з цього приводу, і він дав необхідні свідчення, але все це стало для Генпрокурора повною несподіванкою. Тож зі справою він збирався ознайомитись лише вчора.

      Отже, загальновідома версія Піскуна, що з його звільненням резонансна справа почала гальмувати, відтепер отримала статус «де-юре».

      А ось щодо «де-факто», то чомусь після того звільнення більше року Cвятослав Піскун мовчав i навіть не намагався оскаржити дії головного роботодавця. Відновившись на посаді Генпрокурора в грудні минулого року на хвилі революції, завдяки рішенню Печерського суду столиці, ні пан Піскун, ні його слідчі протягом десяти місяців ніяких спроб відновити умовну справедливість не робили. Сам Святослав Піскун у минулому місяці посилав усіх, хто вважав Генпрокурора нелігітимним, до психіатра. Стосувалося це, як правило, нардепа Стретовича, який примірявся до крісла на Різницькiй, але тон Генпрокуратури відчутно змінився, коли наприкінці минулого тижня міністром юстиції Віктор Ющенко призначив іншого запеклого противника Піскуна по справі Гонгадзе, відомого юриста i представника прав i інтересів Лесі Гонгадзе Сергія Головатого.

      Новий міністр юстиції, повернувшись зі Страсбурга минулої суботи (на засіданні ПАРЄ він активно протистояв Піскуну), вже в аеропорту Бориспіль заявив, що реальні кроки у справі Гонгадзе може забезпечити тільки новий Генпрокурор, а не «нелігітимний Піскун». При цьому пан Головатий, з притаманною йому жорсткістю, сподівається, що «новим» стане не «черговий мерзотник», тому поцікавиться кваліфікацією судді Жанни Бернацької, яка поновила Піскуна на посаді Генпрокурора, а також її мотивами. Відповідне подання на суддю Мін'юст зробить до Вищої ради юстиції.

       Не дивно, що вже наступного дня Піскун «випадково» щось побачив у інтернеті, а країна вкотре почула знайому «пісню» про генерала-перевертня Олексiя Пукача, якого звільнили з-під варти на третій день після звільнення з крісла «принципового Піскуна».Тож тепер Піскун пішов у справі Гонгадзе ще далі i нарешті «призначив» головним організатором викрадення i вбивства Гонгадзе саме Пукача.

      Про інші мотиви видачі Святославу Михайловичу трудової книжки на руки два роки тому вже чимало повідомлялося його опонентами. I створення власного іміджу тут не найгірший мотив. Не дивно, що в ефірі каналу «1+1» Піскун не виключив притягнення до відповідальності й самого Леоніда Кучми. Добрий піар, нічого не скажеш, бо подібна перспектива для колишнього «гаранта» давно непокоїть громадськість. Але, спокійно, про статус замовника викрадення Гії для Л.Д. наразі не йдеться, лише про статус поганого роботодавця. Та й то, якщо слідство доведе причинні наслідки між посадовцями, які підготували указ про звільнення, i тим, хто його підписав. Натомість замовниками вбивства Гії не слід вважати Кучму, Литвина чи Деркача лише на основі плівок Мельниченка, вважає Піскун, бо замовників можна буде встановити лише після свідчень самого майора. Крок уперед — два назад?

      А щодо Головатого, то, незважаючи на те, що в нього «свої погляди на право», Піскун збирається з ним «прекрасно співпрацювати», бо обидва йдуть «до істини кожен своїм шляхом, паралельно». I взагалі, щоб розставити всі крапки над «i», Генпрокурор нагадав, що, згідно з законодавством, саме він наглядає за діяльністю Міністерства юстиції, а не навпаки.

      «Сергій Петрович попрацює міністром, емоції трохи спадуть, почнеться нормальна, рутинна робота. Тому я думаю, що наші відносини налагодяться, вони будуть нормальними, службовими», — прогнозує Генпрокурор i сподівається, що якщо Головатому щось відомо у справі Гонгадзе, він може дати свiдчення як свідок.

      Сенсаційність опосередкованого «наїзду» Піскуна на Кучму, швидше, свідчить про гру Генпрокурора на упередження можливого другого звільнення. Тепер уже Ющенком. Наприклад, захисник Лесі Гонгадзе Андрій Федур узагалі переконаний, що Генпрокурор Піскун готується до відставки. Подібною позицією Піскун намагається продемонструвати свої наміри судитися з владою у разі його звільнення, отже, цей «месидж» про Кучму є відвертим шантажем. Федур важає, що це все одно не врятує Піскуна i його таки буде звільнено найближчим часом.

      З думкою про шантаж важко не погодитись, особливо з урахуванням того, що Піскун різко посилив акценти щодо багатьох резонансних справ i скандалів. Бо він готовий відреагувати на розслідування тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань нiбито незаконного фінансування Борисом Березовським виборчої кампанії Віктора Ющенка, а вчора ГПУ нарешті оголосила в розшук «людину Порошенка» — начальника управління РНБО Володимира Івченка, якого обвинувачують у зловживаннях i втручанні в діяльність судів. Хоча ще тиждень тому Генпрокурор відмовчувався, коли Порошенко заявив, що Піскун помилився, заявивши, що екс-секретар РНБО фігурує в окремих справах. Виходить, що, якщо Піскуна звільнять, він знову проголосить себе принциповим страждальцем за правду i закон?