Валерій Пустовойтенко — постать дуже своєрідна в українському політикумі. Він, як правило, завжди хоче бути близьким до влади і входити у владу. Свого часу його партія — Народно-демократична — називалася «партією влади», сам Валерій Павлович був Прем'єр-міністром (попередником на цій посаді Віктора Ющенка), а після відставки В.Ю. з уряду невдовзі знову прийшов у Кабмін і працював міністром транспорту (перед Георгієм Кірпою). На минулих виборах Пустовойтенко зі своєю схильною до розмивання й хитання фракцією, попри все, був у команді Віктора Януковича. Але і після зміни влади В.П.П. хоче в неї повернутися. Ясна річ, це було складно зробити, коли формувався уряд Юлії Тимошенко. Коли ж «богиня революції» пішла у відставку і її змінив Юрій Єхануров (який, до речі, тривалий час був підлеглим Пустовойтенка в НДП), Валерій Павлович дуже оживився. Його метою, кажуть, було повернення у Мінтранс, але тепер уже значно крутіший і більш ласий, ніж під час першої каденції Пустовойтенка, — зі значно зрослою фінансовою та матеріальною базою, у відремонтованому скляному хмарочосі на проспекті Перемоги, із доважком у вигляді галузі зв'язку. Задля цього було знову реанімовано фракцію Пустовойтенка — НДП-«Трудова Україна», яка примудрилася підписатися під «Декларацією єдності...» ще тоді, коли навіть не була зареєстрована в парламенті. Ендепісти-«трудовики» показали: ось які ми вже провладні — і спробували делегувати Пустовойтенка у новий уряд за своєю квотою. Не склалося. І тепер фракція НДП-«ТУ» знову на межі розпаду (в ній лишається 13 депутатів замість потрібних 14), а ображений Валерій Павлович знову натякає на перехід в опозицію.
Минулого тижня, коли вакансію на чолі Мінтрансу було заповнено людиною попереднього міністра, Євгена Червоненка, — 29-річним Віктором Бондарем, Валерій Пустовойтенко видав гнівну заяву, в якій назвав новий Кабмін «непрофесійним». Відозва лідера НДП була різкою: «Не встигло ще висохнути чорнило підписів під деклараціями й меморандумами про взаємодію й співробітництво, як із бюрократичної піни народився новий рахітичний малюк під гучною назвою «оновлений уряд».
За роз'ясненнями «УМ» звернулася до самого Пустовойтенка.
— Валерію Павловичу, кажуть, що ви мали шанс повернутися в Міністерство транспорту... Президент зупинився на іншій кандидатурі. Як ви оцінюєте призначення керівником Мінтрансу Віктора Бондаря?
— Є велика небезпека, що представники політичних сил, які сьогодні працюють у Міністерстві транспорту, розглядають це відомство як засіб для власного збагачення. Я вважаю, що призначення пана Бондаря пов'язано також із бажанням приховати в Мінтрансі ті питання, які не вирішувалися. У нього абсолютно немає досвіду роботи в цій галузі. Як на мене, то й колишній міністр Костюченко, і Анатолій Слободян з «Укрзалізниці» були б непоганими призначеннями на цю посаду.
— Ваша оцінка щодо уряду Єханурова загалом?
— Вважаю, що всю політичну відповідальність за новий уряд взяла на себе партія «Народний союз «Наша Україна». Але чи виграє НСНУ від цього? Економічна ситуація на сьогодні просто катастрофічна. В місцевих бюджетах відсутні кошти навіть для виплати зарплати, є напруга з пенсійним фондом. Ті позички, які бралися протягом кількох останніх місяців, просто зібрані наперед, тим більше що пройшли переплати за податками. Аналогічна ситуація і з бюджетом наступного року, в якому не передбачено вирішення стратегічних питань, у тому числі фінансування капітальних вкладень. Цей бюджет навіть гірший, ніж просто «бюджет проїдання». На мою думку, уряд терміново мав би подати антикризову програму для затвердження у Верховній Раді України. Якщо протягом десяти днів такої програми не буде розроблено — ситуація різко погіршиться.
— Чи влаштовує вашу політичну силу ступінь оновлення уряду після відставки Тимошенко?
— Я навіть не хотів би коментувати це питання, бо вважаю, що уряд потрібно було формувати більш професійно. У мене немає особистих претензій до тих людей, яких сьогодні призначили. Але, за винятком Тарасюка, Плачкова, Сташевського і Пинзеника, іншим треба ще вчитись і вчитись на своїх посадах, щоб вийти на достатній рівень управлінської професійності.
Та головна проблема навіть не в призначеннях. Прикро, що ми втратили систему підготовки кадрів. Ті, хто приходив у міністерства, поступово піднімалися на вищі щаблі, звільняючи місця для наступників. Тепер цього немає. А особливої користі від таких людей, які приходять зараз, — нікому не відомих міністрів — годі й чекати.
— Багато хто критикував уряд Юлії Тимошенко, ви вже критикуєте і цей Кабмін... Для вас між ними немає різниці?
— Я й тоді, і зараз кажу, що уряд Тимошенко був популістським. Програма його була декларативною. Я хоч і не хотів за неї голосувати, але проголосував. Голосував насамперед за керівника уряду, бо сам був Прем'єр-міністром, і уявляю, в якій ситуації була тоді Тимошенко. Сподівався, що потрібно дати їм час попрацювати. Але, на жаль, уряд став на шлях популістських заходів, не займаючись стратегічними питаннями в плані розвитку економіки. Уже через місяць після тих лютневих призначень я сказав, що зиску ніякого з них не буде.
Наступний рік у нас виборчий, а проблема інвестицій в економіку вже зараз величезна. Думаю, після нового року вона не зменшиться. Та й вільні економічні зони скасували. Хіба прийде іноземний капітал в Україну, коли інвестори бачать нестабільність як у політичному, так і в економічному планах? Ще одна проблема — кредити під гарантії уряду, які нам намагаються дати. Це небезпечне питання. Ми свого часу вже набиралися кредитів, а потім довго їх віддавали за рахунок бюджету. Тому що підприємства, які їх брали, виявилися неспроможними потім повертати великі гроші. Сьогодні ми так само беремо кредити, припустимо, на «Укравтодор». Це державне підприємство, тому віддаватимемо кредит із відсотками, теж із державного бюджету...
— До виборів залишається все менше часу. Чи вдасться уряду Єханурова бути справді «технічним» і займатися саме економікою, а не політикою?
— Я думаю, що віце-прем'єр Безсмертний буде їздити в регіони, давати оцінку «губернаторам», тобто безпосередньо займатися виборчою кампанією. Нехай мені хтось скаже, що цього не буде! Чи буде це адмінресурсом? Думаю, хоч би які декларації вони виголошували, кожен «губернатор» захоче «вижити», а це можливо лише в разі перемоги відповідної політичної сили. Я впевнений, що адміністративний ресурс уже зараз використовується, і його вага у виборах буде лише збільшуватися.
— Ваше ставлення до реформи органів місцевого самоврядування? Що потрібно зробити для того, аби адмінресурс на місцях, якщо це можливо до виборів, хоча б скоротити?
— У новому році, окрім політичної реформи, можуть набути чинності також зміни Конституції в царині посилення ролі місцевих влад. Зокрема, очікується різке зменшення ваги нинішніх облдержадміністрацій...
Довгий час я був мером міста (Дніпропетровська. — Ред.). Був першим президентом Асоціації мерів міст України. Сьогодні цим займається Олександр Омельченко, якого я всіляко в цьому плані підтримую. З 1992 року я займаюся наданням більших повноважень органам місцевого самоврядування, і це моя постійна позиція. Без розвитку місцевого самоврядування ми в державі ніколи не наведемо порядок. Тому потрібно реалізувати політичну реформу, прийняти зміни до законодавства про місцеві ради та місцеве самоврядування і дати їм можливість самостійно вирішувати всі нагальні питання, які впливають на життєдіяльність того чи іншого регіону, міста, села, селища, району. В бюджеті на наступний рік на розвиток місцевого самоврядування не виділено ні копійки! А ми (фракція НДП-«ТУ». — Ред.) без вирішення цього питання за бюджет голосувати не будемо.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
