700 годин записів із так званих «плівок Мельниченка», отримані представниками Фонду громадських свобод Бориса Березовського власне від Миколи Мельниченка у 2002 році, тепер передані в Генпрокуратуру. Раніше — 26 квітня 2005 року – люди Березовського надали їх Службі безпеки України, очолюваній Олександром Турчиновим, але тоді «передача цих матеріалів не була належним чином оформлена», пояснив учора керівник Фонду громадських свобод Алекс Гольдфарб в інтерв’ю «Українській правді». «Тепер це залагоджено, і зараз у прокуратури в руках перебувають юридично оформлені всі записи», — каже Гольдфарб.
Тим часом касетний скандал отримав нове життя і в політичних колах України. Після скандалу у парламенті, викликаного публікацією в газеті «Народна» Народної партії Литвина, очікується суд за участю замовників статті та ображених. Сенс матеріалу в офіціозі НП, нагадаємо, зводиться до того, що свого часу появу «плівок Мельниченка» ініціювали саме ті, хто перший про них повідомив, тобто соціалісти на чолі з Олександром Морозом. Їх газета Литвина називає «ляльководами». Відтак соціалісти подають до суду на Голову Верховної Ради і газету «Народна» за наклеп, повідомив учора з парламентської трибуни член фракції СПУ Микола Рудьковський. «Я хочу, щоб Литвин не злякався, не сховався за адвокатів, а особисто прийшов на судове засідання», — відзначив він, додавши, що на такому засіданні повинні бути представлені матеріали СБУ й Генпрокуратури, а також запрошені провідні експерти, які проводили експертизу на предмет автентичності «плівок Мельниченка». «Можливо, цей суд стане прелюдією до суду в справі Гонгадзе», — вважає Рудьковський. Він також розкритикував позавчорашній виступ спікера у ПАРЄ: «Чим частіше Литвин буде їздити в Європу, щоб, не червоніючи, говорити неправду в очі європейським депутатам, тим меншою буде довіра європейців до української демократії».
Раніше, коли соціалісти говорили про намір позиватися, Володимир Литвин відповідав, що «на злодії шапка горить», і висловлював готовність зустрітися в суді.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
