Український штик Почесного легіону

      Днями Посольство Франції в Україні запросило у гості українських гуманітаріїв. Приводів для зустрічі знайшлося два. По-перше, посол Франції в Україні Філіпп де Сюремен з величезною приємністю оголосив про те, що відомий український учений, почесний президент Асоціації «Україна—Франція» Мирослав Попович став кавалером ордена Почесного легіону. «Мирослав Попович належить не до самопроголошеної еліти, а до еліти, визнаної всіма, — сказав пан посол. — Я пам’ятаю, коли ми були у Гурзуфі, до нього підходило так багато людей, щоб просто потиснути руку. А на міжнародному рівні він переконливо доводить, що без України не може бути Європи. Ми пишаємося тим, що тепер серед кавалерів нашого ордена — і Мирослав Попович». «Я сприймаю цю нагороду як взаємодію між двома нашими народами», — відповів орденоносець Мирослав Попович.

      Щодо другого пункту програми зустрічі, то тут спершу варто повернутися на кілька років назад. І нагадати, що у 1992 році посольство Франції започаткувало програму «Сковорода», мета якої — підтримати українських видавців, які перекладають і публікують твори французьких письменників. За цей час книжковий ринок України збагатився 150 такими виданнями. У 2001-му посольство Франції робить другий крок у напрямі популяризації своєї літератури і оголошує про щорічний конкурс на кращий переклад франкомовних творів. Премію вручають у двох категоріях: література та гуманітарні і суспільні науки. Лауреатами премії імені Сковороди вже стали Анатоль Перепадя, Олег Хома, Михайло Москаленко, Наталя Колибіна, Роман Осадчук та Віктор Шовкун. Нині ж до них приєдналися Наталя Лисюк та Зоя Борисюк, якi переклали «Біблійний словник», та знову Анатоль Перепадя. Двічі лауреат премії імені Сковороди був відзначений за переклад творів Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу» (2001), а цьогоріч — за «Гаргантюа і Пантагрюеля». До речі, сам лауреат за нагородою не прийшов. Кажуть, він зараз у Франції — працює.