Стосунки центральних і місцевих влад у ракурсі виборів-2006 обговорював всеукраїнський з'їзд депутатів місцевих рад, що відбувся минулої суботи в столиці. Одним із його «заспівувачів» був секретар Київської міськради, заступник столичного мера й голова партії «Єдність» Володимир Яловий. За його словами, сказаними з трибуни, «у ключових питаннях нинішня влада не відрізняється від попередньої, а наявна її система здолала самих переможців президентських виборів. У країні сильно кульгає економіка. Як наслідок, впали рейтинги політиків». На думку Ялового, соціологічні дослідження свідчать: є велика вірогідність того, що парламентські вибори наступного року можуть відвідати лише 40 відсотків населення. А тому, підтримує колегу київський градоначальник Олександр Омельченко, треба зробити все, аби змінений закон про вибори народних депутатів суто за пропорційною системою «не пройшов». Мовляв, за нього голосували не політики, а політикани, і в такій редакції цей законодавчий акт народу не потрібен. Сьогодні, заявив столичний мер, вартість місця у виборчому списку становить близько двох мільйонів гривень, а вартість крісла депутата місцевої ради — 350 тисяч. Тож, мовляв, краще хай політики платять ці гроші людям, ніж лідерам партій і блоків, від яких залежить, чи потрапить кандидат у нардепи до «їхнього» списку.
«Якщо нас не почують, ми цим колективом доб'ємося проведення референдуму!» — емоційно звернувся до присутніх у залі лідер партії «Третя сила», народний депутат Василь Гаврилюк. Він закликав підтримати всі ініціативи, які пропонує цей з'їзд.
Як виявилося пізніше, до цих самих ініціатив виникає чимало питань. Присутнім у залі (а в Жовтневому палаці зібралося близько 900 чоловік) почали роздавати роздруковані резолюції і звернення, підготовлені заздалегідь. На пропозицію підтримати їх делегати вигукували, що не ознайомлені з тим, за що їх закликають голосувати. Інші, певно, вже прочитавши текст розданих рішень, вишикувалися в черги біля мікрофонів, аби внести свої «зауваження та пропозиції» до запропонованих на затвердження документів. Скидалося, що «дехто» просто хотів провести «одобрямс» заздалегідь підготовлених вимог та звернень. Хоча у президії протягом усього форуму наполягали, що така, часом радикальна, різниця в позиціях учасників з'їзду є ознакою демократизму процесу.
Однією з найколоритніших фігур форуму був Iван Плющ, народний депутат (нині від фракції Української народної партії). Іван Степанович справді гарний оратор. Його виступ депутати сприйняли на «ура» і ще довго не відпускали оплесками. «Ось тут надруковане привітальне слово від Литвина. Його я читать не буду, занадто маленький шрифт», — іронічно розпочав промову Плющ і відклав убік аркуш паперу. Знаний і впливовий парламентарій з приємністю відзначив ініціювання такого зібрання саме «знизу», тобто від самих депутатів місцевого самоврядування, наголосивши, що революції і незрозумілі реформи уже втомили людей.
Делегати з'їзду ухвалили низку резолюцій і звернень до Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Зокрема, було поставлено заслiн адмiнiстративно-територiальнiй реформi. А у відозві щодо проекту Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» пропонується встановити частку видатків місцевих бюджетів у частині зарплати не більше 60 відсотків, бо, за словами промовців, сьогодні вона складає більше 80 відсотків і не дає можливості регiонам розвиватися.
Цікаво, що ухвалення резолюції «Про статус депутатів місцевих рад» було відкладене через надто жорсткі дискусії і неодностайність делегатів. Її проект пропонував не відкидати або приймати ініціативу про недоторканність «місцевих» депів, а висловитися «проти абсолютної недоторканності будь-яких посадових осіб — починаючи від Президента, народних депутатів, суддів, прокурорів і завершуючи депутатами місцевих рад».
І насамкінець. Рішенням з'їзду була створена громадська організація «Всеукраїнське об'єднання депутатів місцевих рад», головою якої обрали керівника партії «Єдність» Володимира Ялового. Головою Центрального виконкому обраний Володимир Головач, юрист і радник Олександра Омельченка. Пан Яловий усіляко заперечує, що утворення громадської організації є першим етапом до створення політичної партії. Мовляв, партій у нас і так близько 130, для чого нам іще? Натомість структура Ялового «стане наймасовішим громадським об’єднанням, що захищатиме інтереси місцевого самоврядування і територіальних громад». Процес пішов...