Розшукується донецький бритоголовий

      Незабаром виповниться рік, як під час президентських виборів у селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області на тамтешній виборчій дільниці було жорстоко вбито капітана міліції Петра Потєхіна. Як поінформував «Україну молоду» Микола Каплій, начальник обласного УМВС, правоохоронцям Черкащини вдалося вийти на представників Донеччини, котрі були в Черкаській області під час президентських виборів. «У нас все задокументовано, доказова база є, людину, котра організовувала все це,  встановлено. Проживає вона в Донецькій області й оголошена в розшук, — каже пан Каплій. — Працюють правоохоронці як Донеччини, так і всієї України, адже маємо інформацію, що підозрюваний хоче покинути терени нашої держави й виїхати в одну з країн Європи».

      «Нам повідомляли, що міліція вийшла на слід убивці. Ми знаємо, що йому 38 років, бачили його фото: бандит є бандит, бритоголовий такий. І хто ж знає, де він тепер?» — стверджує мати загиблого капітана міліції Олена Іванівна, котра мешкає у Маньківці. Вона каже, що важко жити у світі без єдиного сина. Отож у теплу пору року старається рідше бувати в хаті, де навкруг Петрові фотографії: її серце постійно тисне нестерпний душевний біль. За словами матерi, влітку, 6 червня, сину виповнилося б 35 років. Сумний був день, як і все її життя тепер. Спасибі колегам Петра та новому начальнику районної міліції, що не забувають та повз двір не проходять. На синів день народження дали їй 200 гривень, 1450 гривень — на пам'ятник, який родина збирається поставити на могилі Петра наприкінці жовтня або на початку листопада. А ще міліціонери принесли їй борошна, круп, вермішелі, олії та підремонтували ворота. В районі обіцяють путівку в обласний санаторій «Україна», аби трохи поправила здоров'я.

       Удова Петра Потєхіна з 9-річною донькою Сніжаною  перейшла до своїх батьків після загибелі чоловіка  і залишилася мешкати в них, хоча зі свекрухою зв'язків не втрачає. Олена — безробітна. Каже, що влітку сапала буряки й заробила цукор, тепер буде його продавати, бо на все треба гроші. І на чобітки доньці, і на харчування. «Одна дитина в районі така, а їй навіть безкоштовне харчування «не положено», — з образою в голосі каже Олена. Її втішає те, що колеги Петра про його маму турбуються, а щодо доньки такого вона сказати не може. «Буває, що й не здоровкаються  або на другий бік вулиці переходять, як мене побачать. На півроку смерті чоловіка їх чекали — ніхто не подзвонив і не прийшов, і на 1 вересня не привітали Сніжану. Хай до мене так ставляться, але ж до дитини могли б прийти», — говорить  Олена.