Минулих вихідних чистий лист виданих Росією українських злочинців із колишньої влади цілком міг почати заповнюватися конкретними прізвищами повернутих до неньки-України. Таким «першопроходцем» iз числа колишньої влади «в екзилі», що переховуються в Москві, мав стати колишній помічник голови Закарпатської облдержадімінстрації, член СДПУ(о) Володимир Дідик. Але не став.
Мабуть, міністру внутрішніх справ Юрію Луценку під час нещодавнього візиту до білокам'яної усе ж таки вдалося домовитися зі своїм російським колегою Рашидом Нургалієвим про екстрадицію хоча б когось із колишніх можновладців. Хай не громадянина Росії Ігоря Бакая, так хоч меншу рибу віддайте. Того ж Дідика, до речі, російські правоохоронці затримали наприкінці вересня. Але якщо раніше українських злочинців після затримання одразу відпускали з невідомих причин (показовий випадок з тим же Бакаєм), то тепер вони просто втікають під час екстрадиції. Саме так сталося з Володимиром Дідиком, партійний бос якого Віктор Медведчук, як кажуть, має непогані зв'язки в найвищих кабінетах Кремля.
Як повідомили «УМ» у Департаменті зв'язків із громадськістю МВС, Дідика було оголошено в розшук за злочини, скоєні на посаді помічника екс-«губернатора» Закарпаття Івана Різака, проти якого теж порушено декілька кримінальних справ i який уже встиг побувати в СІЗО. Щодо Дідика, то ще на початку лютого 2003 року він створив благодійний фонд «Відродження Закарпаття». Як i більшість подібних фондів з інших регіонів, цей теж фінансувався завдяки тиску на місцевих підприємців, а гроші йшли не на потреби краю, а в скарбницю окремо узятої партії, що одноосібно володарювала на Закарпатті. Так, усупереч вимогам статуту фонду, понад мільйон гривень за дорученням Дідика було перераховано на оплату оренди приміщення СДПУ(о) та на виплату зарплати працівникам апарату партії тощо.
Затриманого в Росії Володимира Дідика вже в неділю мали екстрадіювати до України, де на нього з нетерпінням чекали слідчі. Але... У суботу о 12.40 в місті Лобня Московської області під час етапування Дідик імітував серцевий напад. Чомусь по лікаря побігли не один-два, а одразу всі російські конвоїри. I це при тому, що це є грубим порушенням інструкції про порядок конвоювання заарештованих! Звісно, за таких умов кращої нагоди для втечі годі було шукати — і Дідик вистрибнув з вікна другого поверху. Наздогнати ж арештованого росiйськi міліціонери були не в силах, принаймні такою є їхня офіційна версія.
І хоча, згідно із повідомлення МВС, наразі російська міліція вживає всіх заходів для затримання Дідика, виникають сумніви, що їй це вдасться. Бо для цього потрібне, щонайменше, бажання. Тож цей випадок можна вважати черговим прикладом небажання російської влади видавати злочинців зі старої української влади. Якщо це не так, чому нічого невідомо про покарання винних у втечі конвоїрів?
А ТИМ ЧАСОМ...
Генпрокуратура України порушила чергову кримінальну справу проти екс-керівника ДУС Ігоря Бакая. Тепер за ст. 364 ч. 2 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем). Справа в тому, що Департамент держслужби боротьби з економічною злочинністю МВС встановив, що пан Бакай протягом 2003—2004 років розпорядився виконати 68 комерційних рейсів на літаках і гелікоптерах Департаменту авіаційних перевезень «Україна», але оплата авіапослуг на рахунки державної авіакомпанії не надійшла. Збитки державі становлять близько мільйона гривень. Цікаво, яка судова перспектива цієї справи вкупі з іншою сотнею томів обвинувачень проти Бакая у російської Феміди?