Як починався Майдан

      Політичні філософи часто кажуть, що Помаранчева революція тривала не два тижні, а понад десяток років. Тобто, намотуючись навколо акції «Україна без Кучми», довкола парламентських виборів-2002, переросла в помаранчевий Майдан. При цьому ланкою революційного ланцюга, якщо взагалі не його початком, називають осінь 90-го — пору, коли на Майдані теж стояли намети і там теж голодували люди. Це була славнозвісна «студентська революція», або ж «революція на граніті».

      Кількадесят змарнілих від голоду, але бадьорих духом спудеїв оголосили війну радянському монстрові. Частину площі Жовтневої революції (нині — майдан Незалежності), де стояли намети, оголосили зоною, вільною від комунізму. І перемогли: у відставку пішов голова Ради Міністрів Віталій Масол, було обіцяно дострокові вибори до Верховної Ради, які так і не відбулися. А за рік парламент голосував за Акт проголошення незалежності і призначав референдум на 1 грудня 1991-го. Відтак незалежна Україна — головний здобуток студентської акції.

      Один із лідерів акції, Олесь Доній, розповідаючи про значення «гранітової революції», виокремлює ще й «психологічний фактор». «Подія дала два важливих моменти, — міркує пан Доній, нині політолог, керівник Центру досліджень політичних цінностей. — По-перше, відчуття перемоги. Бо до того часу всі акції націонал-патріотів закінчувалися поразками. А не можна ж було лупати стіну, і не бачити, що вона подається. По-друге, це була суто молодіжна перемога. А це важливо для подальших поколінь, які відстоювали свою позицію, включалися у боротьбу. Пізніше були спроби повторити ту акцію: наприклад, намети ставилися під час «України без Кучми», під часу минулорічного протесту сумських студентів і, як результат попередніх акцій, — під час Помаранчевої революції. Тобто, якби не та акція, то, очевидно, хід історії України був би іншим».

      Минулих вихідних виповнилося 15 років із того часу, як закінчилася ця акція. У неділю на майдані Незалежності пройшла акція-концерт «Революція на граніті. 15 років потому». З-поміж іншого на ній прозвучала цікава пропозиція — перенести день студента із 17 листопада на «революційне» 17 жовтня. Олесь Доній вважає, що це дуже цікава пропозиція. «Це найпотужніша в історії України студентська акція, — пояснює свою думку він. — Зрештою, вона безпрецедентна навіть для всього колишнього радянського простору». «Але зрештою, — додає Доній, — переносити чи не переносити День студента — це право самих студентів. Для нас революція залишилась подією. А чим вона є для наступних поколінь — це вже їм вирішувати».