Не кожному вантажу червоне світло, коли в кишенях «зелені»? (Фото Укрінформ.)
Контрабанда буває різною. Хтось провозить у багажнику власного авто кілька незадекларованих автодеталей, а хтось організовує справжні коридори для провозу товарів на мільйони доларів. Усе залежить від розмаху операції і зв'язків із потрібними людьми. Особливо цінуються люди, котрі працюють на митниці... От вже де золоте дно. Нещодавно в Чернігівському апеляційному суді були розглянуті кримінальні справи стосовно посадовців Новгород-Сіверської митниці за статтями 364 (Зловживання владою або службовим становищем), 366 (Службовий підлог) та 201 (Контрабанда). Вісім митників сіли на лаву підсудних і отримали різні терміні ув'язнення.
Почалося все з того, що свого часу співробітники облуправління СБУ отримали оперативну інформацію про незаконне оформлення митниками з Новгорода-Сіверського документів на декілька автомобілів, які, відповідно до декларацій, перевозили вантаж із Польщі на адреси певних московських фірм. Ці дані негайно було перевірено. За інформацією, наданою митним постом «Погар» Брянської митниці, виявилося, що зазначені автомобілі на територію Російської Федерації не в'їжджали. Відразу ж з'явилося поле діяльності як для слідчих, так і для оперативників відділу «К» СБУ. Спецслужба направила запити до РФ, Польщі, Латвії, а потім у відрядження до цих країн поїхали її співробітники.
Отримані документи свідчили, що через територію України було переміщено транзитом за аналогічним маршрутом 50 фургонів із товаром. З України вони начебто виїхали, а на території сусідньої Росії не з'явилися. Висновок напрошувався один — товар залишився в Україні. Було зрозуміло, що до афери причетні не лише митники, бо у товаросупровідних документах стояли відмітки прикордонників та інших суміжних служб. I поступово слідчі встановили коло осіб, що здійснили контрабандну оборудку. А після допитів литовських водіїв, керівників фірм-відправників та отримувачів Польщі та РФ у слідчих з'явилися вагомі докази причетності до контрабанди заступника начальника Новгород-Сіверської митниці – начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Василя Б. та старшого митної зміни Сергія П.
Особливо цікавим у цій справі виглядає її головний фігурант — Василь Б. Перш за все, варто звернути увагу на його службову кар'єру, яку він розпочав у 1993 році на Ратнівській митниці. Мабуть, молодий працівник непогано зарекомендував себе в роботі, бо через 3 роки 26-річний інспектор раптом стає в.о. начальника цієї ж митниці, а потім — головним інспектором оперативного відділу Служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Волинської митниці. Невдовзі нове призначення — посада заступника начальника Волинської митниці.
Здавалося, що тут дивного? Молодому i перспективному дають можливість просуватися по службових щаблях, відчути себе в ролі керівника. Влада — солодка штука. Відчувши зручнiсть крісла, наш герой вирішив пожити «трохи для себе». Як результат, з'явилися догани і висновок про службову невідповідність. Закономірним у таких випадках є переведення працівника на нижчу посаду або звільнення з роботи. І його переводять, але на аналогічну посаду (!) в структурі Новгород-Сіверської митниці. Чим керувалося керівництво, підписуючи наказ про таке призначення? Мабуть, комусь було дуже вигідно, щоб це місце займала людина, якою можна вільно маніпулювати. Живи сам і давай жити іншим...
Тож подальші вчинки Василя Б. можна розцінювати як закономірні наслідки таких «жорстких» застосованих зверху до нього засобів впливу. Як зазначено в постанові про притягнення його як обвинуваченого, «... являючись службовою особою у період з жовтня 2002 року по квітень 2003 року, за попередньою змовою з іншими співробітниками цієї ж митниці, Василь Б. вчинив ряд злочинних дій, спрямованих на сприяння контрабандному ввезенню вантажів електротоварів та організував приховування цього злочину». Хіба ж не цікаво: начальник служби боротьби з контрабандою особисто їй сприяє та приховує цей злочин.
Як відомо, є пропозиції, від яких не відмовляються. Особливо, коли фігурють цифри з декількома нулями. Тож Василя турбували зовсім не характерні для займаної посади думки: як надійніше приховати махінацію і де знайти надійного спільника. Невдовзі така кандидатура знайшлася. Старший зміни митного посту «Грем'яч» Сергій П. погодився на «співпрацю».
З матеріалів справи: «У вересні 2002 року заступник начальника Новгород-Сіверської митниці, начальник СБК вступив у злочинну змову з невстановленими в ході слідства особами ... шляхом надання митним органам товаросупроводжувальних документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувача електротоварів та держави, в яку вони переміщуються». Тобто, митник оформлював документи таким чином, що начебто вантаж виїхав за межі України. Працювати на «невстановленого» дядю лише удвох було незручно, тому Василь Б. та Сергій П. підключили до цієї справи інших митників «Грем'яча». Якщо хтось відмовлявся, заступник начальника митниці переходив до погроз. На місце дуже впертих знаходили іншi кандидатури.
Контрабандний конвеєр запрацював без зупинок. Через Ягодинську митницю на територію України в'їжджали фури з побутовою технікою і електротоварами. Відправниками вантажів виступали американські, грецькі та польські фірми. У товаросупровідних документах було зазначено кінцеву зупинку — територія Росії, що означає транзит. Але, перетнувши митний пост, фури розвантажували товар на українських базах, а в документах «благодійні» митники ставили штамп «вантаж надійшов», про його виїзд з України. Така ж інформація заносилась і до єдиної автоматизованої системи Держмитслужби.
У результаті цих оборудок в Україну було завезено товари загальною вартістю понад 11 мільйонів гривень. Наївно було б думати, що така послуга була безкорисною. Але якщо чиїсь кишені наповнилися, то держбюджет втратив понад 7 млн. грн.
Коли Василя Б. запросили на допит, його поведінка дещо здивувала слідчих СБУ. Адже поводив себе розкуто, зухвало. Але в день порушення кримінальної справи Василь Б. несподівано залишив робочий кабінет і почав переховуватися від слідства в різних лікарнях майже 9 місяців. Увесь цей час йому продовжували нараховувати зарплатню, премії, оформили відпустку. А звільнили лише після суду.
Незважаючи на нові докази слідства, винним Василь Б. себе не визнав. Казав, що до контрабанди не має ніякого відношення, адже на нього звели наговiр інші митники, котрі мають намір перекласти відповідальність на нього, бо він «чужий». Але суд довів, що Василь Б. самостійно або через Сергія П. примушував підлеглих виконувати злочинні накази. Митники, надаючи свідчення, пояснювали, що відмовлялися оформлювати надані документи, але після особистої розмови із заступником начальника митниці розуміли, що іншого вибору в них немає.
Суд оцінив вчинки контрабандистів у погонах наступним чином : Василя Б. засуджено до п'яти років і шести місяців позбавлення волі з повною конфіскацією майна, Сергія П. — до чотирьох років позбавлення волі. Загалом на лаві підсудних опинилося вісім працівників митниці, злочинні дії яких підпадали під цілу низку статей Кримінального кодексу. Всі вони отримали різні види покарань. А стосовно начальника Новгород-Сіверської митниці Геннадія П. суд виніс окрему ухвалу щодо його невідповідності займаній посаді.
Цікаво, що коли закінчувалося судове слухання справи, з'явився наказ про ліквідацію з 1 жовтня 2005 року Новгород-Сіверської митниці i створення тут митного пункту. Від сьогодні цей пункт підпорядковано Чернігівській митниці, прес-служба якої повідомила «УМ», що ця ліквідація не пов'язана з резонансною кримінальною справою, а викликана реорганізацію та оптимізацією роботи митних органів.
Прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу проти двох інспекторів Магістральної митниці за хабарництво. За словами начальника слідчого відділу обласної прокуратури Олега Годуєва, ці митники отримали від громадянина Росії хабар у сумі 1200 доларів. Адже його авто незаконно перетнуло кордон поза митним контролем, i якби, згідно із законодавством, митники оформили цей факт, автомобіль, за рішенням суду, був би конфіскований.
Обидва інспектори затримані, згідно зі ст.115 Кримінально-процесуального кодексу. На допиті один із них свою причетність до скоєного злочину не заперечив. Слідство у справі триває.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
