Хризантеми для Педагога

      День учителя у моїй свідомості асоціюється із бабиним літом. Причини зрозумілі. Адже у країнах пострадянського простору вкрай складну і віповідальну місію — виховувати і вчити дітей — поклала на свої тендітні плечі «найпотужніша і найвитриваліша» частина суспільства. Себто, жінки. Щоправда, якщо класичне «бабине літо» мусить означати для жінок відпочинок після польових робіт і спокійну насолоду останніми теплими днями, то для наших учителів — навпаки. Закінчення «розкачки» після літніх канікул (які для багатьох представниць освітянської армії теж тривали під знаком кайлування на присадибних ділянках) і початок почесної, проте несамовито невдячної праці. Якщо Джон Леннон назвав жінок «нігерами світу», то ця назва цілком поширюється на вчителів. Особливо — у нашій країні.

      Як стверджував славетний Макаренко, тiльки щаслива людина здатна виховати щасливого учня. Та про яке вчительське щастя може йтися, якщо, за статистикою, лише в 11,4% батьків учитель має високий авторитет, у 34% — низький, а майже половина населення нашої країни сприймає учителя як прикре, але неминуче явище? І лише 9% із невеличким гаком українських учнів поважають своїх учителів. Хтозна, можливо, такі сумні статистичні дані є свідченням не так низького авторитету вчителів, як невідповідності традиційно високого соціального статусу і реального становища, в якому нині опинилися наші педагоги. Адже інші опитування, проведені, зокрема, Центром Разумкова, показують, що, попри все, професія вчителя викликає в людей найбільшу довіру з-поміж решти професій. Із вісімнадцяти професій, запропонованих респондентам, професія вчителя посіла перше місце: 89% опитуваних сказали, що цілком довіряють учителям.

      Практично всі опитані переконані, що престиж вчителів прямопропорційно залежить від їхньої заробітної платні. Адже шкільний учитель навіть при не занадто високій завантаженості «навчальними годинами» не може дозволити собі використати вільний час для підвищення власної кваліфікації і професійного рівня. Кожну годину поза школою українські носії доброго й вічного змушені використовувати в пошуках додаткового підробітку. Про те, щоб стежити за власним здоров'ям (не кажучи вже про різноманітні новинки культурно-мистецького життя), годі й казати.

      Маючи багатьох родичів (зокрема й маму) педагогів, мені часто доводилося сумно жартувати, що вчителів слід відпускати на пенсію у 40 років, до того ж одразу давати їм інвалідність — для можливості додаткових пільг. У нас давно з тих-таки прозаїчних життєвих причин забули й про те, що вчитель — професія творча. Вчителями, як і поетами, не стають, ними народжуються. Але, щоб повноцінно творити, людині потрібна можливість бодай інколи підняти очі до неба. Вчителювати слід наттхненно, лише тоді ти здатен захопити і зацікавити учня.

      У квітні цього року в Києві відбулася перша олімпіада з педагогіки, покликана знайти талановиту молодь, небайдужу до праці вчителя. Адже вчителів у країні й далі гостро бракує. Минулого року лише у столиці із потрібних 897 фахівців педагогічними закладами було направлено 856 молодих вчителів, а працювати прийшли лише 444 особи. Цього року ситуація жодним чином не покращилася.

      Але хай там що, вчора школи України рясніли ностальгійно-запашним хризантемним різнобарв'ям, вчителі були святкові й поблажливі. Юрій Єхануров урочисто привітав освітян з професійним святом. А Станіслав Ніколаєнко підписав нарешті наказ, яким підвищується заробітна платня освітянам і науковцям. Упорядкування умов оплати праці до Єдиної тарифної сітки працівників бюджетної сфери, яка введена Кабміном з першого вересня, стала подарунком вчителям до їхнього дня.

ДО ТЕМИ

      День працівників освіти і науки офіційно затвердила ЮНЕСКО в 1994 роцi, хоча у країнах колишнього Радянського Союзу його вiдзначають понад 40 років. У Китаї існує свій День учителя, який, починаючи з 1989 року, святкують 10 вересня, намагаючись повернути престиж інтелектуальної праці, втрачений у роки культурної революції.

      Хоч як це дивно, існує ще один Міжнародний день учителя, 28 березня. Його започатковано ще 1955 року в Чехії. У той день 1592 року в Моравії народився один із найславетніших педагогів історії Ян Амос Коменський. Складно перевірити, наскільки добре пам'ятають цього діяча вчителі різних країн, але чеські педагоги своє професійне свято відзначають саме навесні.