Про те, що пiд Києвом ось уже десяток рокiв будується i нiяк не добудується медична установа, сьогоднi пам'ятають хiба що самi «оператори екскаватора», якi працювали на будмайданчику, медики, якi свого часу плекали надiю перейти на роботу до просторих примiщень, та жителi села Троєщина, по сусiдству з якими, власне, i вирiс цей об'єкт без конкретної адреси.
Як розповiв «УМ» заступник начальника столичного управлiння охорони здоров'я Володимир Загороднiй, iсторiя цього об'єкта дуже довга: «Проектна документацiя на спорудження величезного лiкувального комплексу була затверджена ще в 1992 роцi. Це мала бути багатопрофiльна лiкарня, яка отримала б робочу назву «Республiканський опiковий центр». Масштаби будiвництва справдi вражали: стацiонар на тисячу лiжок, полiклiнiка, дитячий корпус, лабораторiї, навiть гелiкоптерний майданчик... Фiнансував роботи «Нафтогаз України», який розраховувався з робiтниками коштами за транзит газу через нашу країну, i десь до 2000 року будiвництво якось просувалось. А потiм грошi закiнчились, i все загальмувалось. Якiсь копiйки ще видiляли, щоб не допустити руйнацiї примiщень i зберегти те, що вже є. А як використовувати цю спадщину, що, власне, робити з нею далi, нiхто не знав. Спершу думали облаштувати на цiй дiлянцi iнститут iнфекцiйних хвороб або iнфекцiйну лiкарню, але вiдмовилися вiд цiєї iдеї — все ж таки поряд водозабор для Києва, мало що може трапитись... Була й така пропозицiя: зробити на Троєщинi опiковий центр, але його вже почали будувати в iншому мiсцi. Зрештою вирiшили реанiмувати будiвництво для нацiонального центру охорони здоров'я дiтей, чи як його вже там назвуть».
Як зауважив мер Києва Олександр Омельченко, центр дитини на Троєщинi планується зовсiм невипадково: «Унiкальна природа тiєї мiсцевостi, річка Десна, величезний берег (32 гектари землi), метрополітен через два роки (вирiшення транспортної проблеми) — все це дає пiдстави говорити, що мiсце iдеально пiдiйде для вiдновлення здоров'я хворих дiток».
Поки нiхто не може сказати, через скiльки рокiв дитячий центр зможе прийняти своїх перших пацiєнтiв: спочатку слiд знайти потужнi джерела фiнансування (бюджет такого навантаження «не потягне», тож без iнвесторiв чи благодiйникiв не обiйтися), пiдготувати новий проект, тендери провести... Враховуючи те, що два тижнi тому на мiсцi побували помiчники Катерини Ющенко, якi разом iз представниками столичної держадмiнiстрацiї оглянули довгобуд, є надiя, що проблема таки зрушить з мертвої точки.
Втiм кореспонденти «УМ», якi днями побували на околицi Троєщини, не побачили жодних ознак життя на територiї медичного довгобуду: не було там анi охоронця, який би перешкоджав мiсцевому населенню розбирати примiщення на цеглинки, анi будiвельникiв, якi б залiплювали трiщини у стiнах, анi когось бiльш компетентного, спроможного пояснити, де тут буде стацiонар, а де лабораторiї... Єдине, чого було вдосталь, так це пiску, на якому пробивалася бiдна, майже пустельна рослиннiсть, та собак, якi чи то жили на широкому подвiр'ї, чи то шукали тут здобичi...
Тим часом на сусiднiй дiлянцi, вкритiй бетонними плитами, роботи йшли повним ходом. Там, як пояснив сторож Іван (який не має до охорони довгобуду жодного вiдношення), невдовзi виростуть охайнi приватнi котеджi. «Бачите ось це озеро? — запитує сторож. — Це iнвестор постарався, щоб територiя стала привабливiшою для новоселiв. Нещодавно в озеро запустили рибу, так уже карасики ловляться... А там (показує у бiк медмiстечка) я вже давно нiкого не бачив. Усе травою заростає...»
