У центрі уваги — сонячна ягода

      Чи може часта зміна правил сприяти успішній грі? Мабуть, що ні. Більш того, у такому разі може виникнути низка суперечок, які іноді перетворюються на озброєні конфлікти.

      Цього разу битва розгорнулась на спірних 27 гектарах виноградників, де цьогоріч визрів непоганий врожай білих технічних сортів аліготе, совіньон. Місцеве ЗАТ «Агрофірма» Крим», яке, власне, плекало виноградну лозу, врожай сонячних ягод розраховувало використати за призначенням, тобто завантажити власні ж підприємства первинної і вторинної переробки. Проте товариство випередили півсотні пайовиків, які вважають, що земля і виноград на ній — це їхня власність, певніше, персональні земельні і майнові паї. У буквальному сенсі відтіснивши охорону «Криму», вони, за сприяння місцевих козаків, активістів регіонального меджлісу, відразу приступили до збору «своєї» сонячної ягоди.

      Силове протистояння з елементами міжетнічного супроводжувалось стріляниною з мисливських рушниць, застосуванням пляшок із запалювальною сумішшю (тому був виставлений міліцейський патруль) і навіть ритуальним зарізанням вівці на спірній території. А ще нічною пожежею, в результаті якої вигоріло одне з приміщень контори і згорів мотор «Жигулів» одного із працівників агрофірми.

      Ось як, на моє прохання, прокоментував ситуацію колишній віце-спікер Верховної Ради Криму, а нині голова Бахчисарайської районної держадміністрації (на нинішній посаді він неповних три місяці) Ільмі Умеров:

      «Люди насправді перебувають у конфлікті, бо вже пики один одному били. Я прийшов до них як третейський суддя. У мене взагалі було 5 варіантів вирішення питання. Перше — повністю підтримати агрофірму. Але тоді не згідні пайовики. Друге — підтримати людей, тоді «Крим» проти. Пропонувався варіант — фірма викуповує у людей виноград з вирахуванням собівартості, оскільки справді вона вклала певні кошти в обробіток. Спочатку начебто на це обидві сторони погодились, що зафіксовано в протоколі. Однак потім господарі агрофірми відмовились, запропонувавши натомість лише сплату оренди , тобто 400 гривень. Це викликало в людей лише сміх.

      Я порадився з віце-прем'єром Криму, котрий курує сільське господарство, з генералом, заступником начальника міліції Криму і прийняв остаточне рішення: під охороною міліції, щоб агрофірма не заважала, люди самі збирають свій урожай. А потім здають його третій стороні, самі домовляються, якщо це потрібно, про ціну, податки і таке інше. Агрофірма ж, якщо вважає за потрібне, нехай подає на кожного персонально в суд. Проте на це вона допоки не відважуються. Але процес триває. А пайовики, думаю, за 3-4 дні збeруть свій виноград».

      За словами голови райдержадміністрації, ЗАТ існуючі протиріччя у земельному законодавстві трактує на свою користь. А ще, мовляв, три роки тому, користуючись тим, що попередники не платили людям живих грошей за акції, за безцінь викупили в них майнові сертифікати. Узагалі ж у Ільми Умерова чимало компромату на нових господарів підприємства. І що вони, приміром, уникають сплати податків, одержують компенсацію за нібито втрату врожаю через кліматичні умови тощо.

      Певна річ, що протилежної думки дотримуються його опоненти — керівництво ЗАТ «Агрофірма» Крим».

      «У нас, — пояснює мені голова наглядової ради товариства Сергій Сущев, — є на руках документи, які підтверджують право власності на багаторічні посадження — сад і виноградники, у тому числі ніким не скасований акт на вічне користування землями колишнього колгоспу. А також висновок КРУ, який робили за дорученням Генпрокуратури України, що розпаювання землі під багаторічними відбулось у невідповідності з 4-ю статтею діючого тоді Земельного кодексу України. У нас також є рішення Севастопольського апеляційного суду, у якому право нашої власності на наші виноградники навіть не оскаржується. Вони у вартість земельних паїв не увійшли. Ми можемо без проблем підтвердити документами, що людям платять орендну плату. Причому вона на сьогодні найвища у Криму — 1200 гривень за пай.

      На нашому підприємстві приблизно 1200 пайовиків, з них 250—300 одержали землю під багаторічними насадженнями, решта — 900 осіб — має ріллю. Але яку? Найбільш обділені, 700 пенсіонерів, при старому правлінні отримали землю на відшибі, де ніхто ні за які гроші не візьме її в оренду. Тому ми змушені перекривати їм орендну плату продукцією основних наших засобів виробництва — виноградників. До речі, щодо паїв. Нам відомо, що колишній голова разом з «мертвими душами» отримав 37 гектарів на трьох залежних земель, а потім перевів їх у Берегове, на узбережжя моря.

      Коли ми прийшли на підприємство, у нього було боргів на 11 мільйонів гривень, люди 5 років не отримували зарплату. Ми фактично це підприємство зберегли і зробили його рентабельним. Нині воно — єдиний платник акцизного збору в районі. Тільки цьогоріч ми заплатили 700 тисяч податків. А після втручання Умерова змушені були підписати завідомо невигідний договір з однією фірмою і таким чином втратити 200 тисяч гривень. Викупити у пайовиків виноград, як пропонує Умеров? Це означає відразу підтвердити, що виноград не наш. А ми ж його виростили. Тільки його обробіток у нинішньому році нам обійшовся у 4200 гривень за гектар».

      Спростував Сергій Сущев і твердження голови місцевої райдержадміністрації про те, що буцімто агрофірма незаконно отримала кошти за торішні збитки на погодний форс-мажор. Мовляв, 50 тисяч гривень «Крим» отримав із Києва напряму на підставі висновку Торговельно-промислової палати і рішення Господарського суду.

      Словом, виноградні протиріччя досить глибинні і задавнені. Однак вони повинні все ж вирішитись, тільки цього разу в судових інстанціях. У цьому переконаний заступник міністра АПК Криму Микола Полюшкін: «Головна проблема — а це не тільки стосується «Криму» — що до переліку розпайованого майна потрапили виноградники як основні засоби виробництва. Виходить, що у людей є земельні паї, а у підприємства — виноградник, який на тій землі. У такому випадку домовляються як про оренду землі, так і виноградників. Якщо ні, потрібно покладатись винятково на суд».

      Узагалі ж, якщо покладатись на матеріали ще минулорічної перевірки Республіканського комітету із земельних ресурсів і Міністерства АПК, то правову колізію спричинили укази тодішнього Президента України про порядок розпаювання земель колишніх колгоспів щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки 1995 р. та наступних років, а також старий та новий Земельні кодекси. Бо, наприклад, у старому — 1990 року, містилась норма про заборону передачі земель під вирощування фруктів і винограду в колективну і приватну власність. Саме ним, по ідеї, повинні були керуватись Вілінська і Піщанська сільради при розпаюванні у 1998—1999 роках земель агрофірми «Крим». Щоправда, у Земельному кодексі 2001 року подібної норми вже немає.

      Додали, виявляється, мішанини і суперечливі методичні вказівки КМУ і вітчизняного міністерства аграрної політики 1996 і 2001 років. Бо в одному випадку землі під багаторічними насадженнями мають входити у розрахунок земельної частки (паю) і визначення її розміру в умовних кадастрових гектарах. У іншому випадку ті ж самі землі вже не розпайовуються і, відповідно до наказу МінАПУ від 14.03.01 № 62, підлягають передачі на баланс підприємств-правонаступників. Виходячи з цього, Радмін і міністерство АПК Криму неодноразово зверталось ще до віце-прем'єра Івана Кириленка, у центральне відомство з проханням прискорити ухвалення передбаченого указом Президента від 27.08.02 порядку списання з балансу підприємств-правонаступників реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств витрат на багаторічні насадження, у зв'язку з паюванням земель, на яких вони розташовані». Проте досі, бідкаються у кримському міністерстві АПК, ані відповіді, ані відповідного документа не отримали. Тож через подібні неточності, а іноді й недоречності у вітчизняному законодавстві конфлікти, подібні виноградному в селі Віліно, можуть з'являтися і надалі.