Чи й наступної весни садитимемо «парк дружби»?
Відразу хочу застерегти: слово «комбінаторика» в заголовку жодною мірою не конотує зі знайомим багатьом із дитинства словосполученням «великий комбінатор» (хоч до такої конотації начебто й спонукає його сусідство з прикметником «політична» — а політика чистою не буває, особливо в Україні, і в цьому ми мали безліч нагод переконатися). Насправді ж комбінаторика — це розділ елементарної математики, який розглядає різні сполуки елементів скінченних множин.
Як діє комбінаторика щодо політики — покажемо далі на конкретному прикладі. А поки що спробуймо повернутися до переораного кризою українського політичного ландшафту й ризикнемо дати деякі прогнози на майбутні парламентські вибори, які проходитимуть уже з урахуванням політреформи та посилення ролей парламенту й Кабміну.
І соціологія, й експертні оцінки сходяться на тому, що переможцями цих виборів (відносними, бо ледве чи хтось зможе подолати планку в 25 відсотків голосів зневіреного й дезорієнтованого електорату) стануть Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів Віктора Януковича та політична сила, яка зв'язуватиме себе з іменем Віктора Ющенка (тут і далі для уникнення звинувачень в упередженості розташовую всіх і все за абеткою). Причому цей результат лише незначною мірою залежатиме від конкретної конфігурації названих сил. Скажімо, від того, чи увійдуть до БЮТ «Реформи і порядок» із «Порою»; чи піде Янукович на вибори в іпостасі партії або блоку. Трохи більше важитиме, очевидно, лишень те, чи «підіпруть» зачеплену скандалами НСНУ відносно незаплямовані УНП з НРУ.
Наступні в черзі сили, що пройдуть до парламенту (соціалісти, комуністи, «народники» Литвина, ще, можливо, два-три проекти з різних частин політичного спектра), фінішують, певно, зі значним відривом від чільної трійки. Хтось із цих «переможців другого плану» цілком зможе претендувати на «золоту акцію», потрібну для обрання Прем'єра, — вже не такого як зараз, а «як канцлера в Німеччині». А проте основу урядової більшості може скласти тільки коаліція щонайменше двох переможців першого ряду.
У який спосіб може бути утворена така коаліція, якраз і розповідає комбінаторика, в якій це називається «задачею про комбінацію з трьох елементів по два». Але, оскільки число елементів мале, можна, не вдаючись до математичних викладок, і на рівні здорового глузду здогадатися: з множини з трьох елементів «Тимошенко», «Ющенко», «Янукович»» можна утворити три підмножини на два елементи: «Тимошенко — Ющенко», «Тимошенко — Янукович» та «Ющенко — Янукович».
Коаліція «Ющенко — Янукович» донедавна могла вважатися чимось із царини ненаукової фантастики. Але підписання «Меморандуму про взаємопорозуміння між владою і опозицією» вкотре показало, що в реальній політиці не буває нічого неможливого. Так само не є неможливою і коаліція «Тимошенко — Янукович» — особливо на тлі нещодавнього сенсаційного візиту українського екс-Прем'єра до Москви (тільки дуже наївні люди можуть думати, що російська генпрокуратура здатна сьогодні на несанкціоновані Кремлем кроки). Обидва ці варіанти, очевидно, задовольнили б за певних умов білокам'яну (вона ж — першопрестольна), і обидва означали б повернення України до більш-менш «домайданного» стану.
Звичайно ж, нівелювати потенціал Помаранчевої революції повністю не вдалося б у жодному разі, але ті унікальні можливості, які вона відкрила перед нашою державою, зокрема на міжнародній арені, було б безповоротно змарновано, а чергові заяви про євроінтеграцію з вуст українського Президента означали б не більш ніж данину старій фразеології (Кучма теж у певний період свого президентства любив згадувати про ЄС і НАТО, аж поки не визначився насамкінець, що миліший йому все ж таки ЄЕП).
Зате на сьогодні залишається незрозумілим: чи все ще можливою є коаліція «Тимошенко — Ющенко», а чи тягар взаємних образ досягнув такого критичного рівня, за яким будь-яке порозуміння (принаймні в ближчі місяці) є вже нереальним. Тим більше, що багатьом відома роль медіатора, яку відігравав у стосунках між Ющенком і Тимошенко (особливо йдеться про період 2002-2004 років) Анатолій Матвієнко. А з його анонсованим відходом із великої політики ледве чи хтось поспішить перебрати на себе таку функцію, яка обіцяє, перш за все незручності й підозри з боку обох команд...
Проте проєвропейська демократична більшість у новому парламенті може бути створена лише за участю сил Тимошенко і Ющенка (можливо, із залученням когось із менших партнерів, бо сьогодні вже не факт, що БЮТ і блок Ющенка навіть разом матимуть 226 голосів). Але відсутність такої коаліції автоматично означатиме постання проросійської більшості, зорієнтованої на реставрацію того стану справ, який існував до листопада 2004-го, з усіма відповідними наслідками.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
