Нахаби «круглого столу»

      «Я противник американського геополітичного втручання. Навіть не принциповий противник. Просто вважаю, що Росія, на жаль, не втручалася так, як американці. Росія повинна втручатися не менше, і навіть значно більше, ніж Америка».

      Це, якщо ви ще не здогадалися, — про втручання в Україну. А фраза належить Сергію Маркову — «великороському» політологу, яскравому носію імперських амбіцій Російської Федерації, про якого можна сказати, що на язику в нього те, що у Кремля на думці. До речі, на минулих президентських виборах Марков «грав» у штабі Януковича.

      І от вирішив цей пан Марков, представник організації «Європейський форум», провести спільно з російським інформагентством «РосБалт» у Києві «круглий стіл» — «Київ-Москва. Роль українського громадянського суспільства і міжнародної спільноти у подоланні політичної кризи в Україні» (цитований вислів він прорік позавчора в готелі «Русь», якраз у кулуарах цього заходу). До участі запросили політологів із Росії та України, деяких вітчизняних політиків. Майже на сто відсотків «стіл» складався з опонентів нинішньої влади — чи то «блакитних», чи «помаранчевих». Запросили, приміром, екс-держсекретаря Зінченка та екс-голову СБУ Турчинова, які нещодавно сколихнули Україну своїми корупційними заявами-звинуваченнями. Ці панове не прийшли, зате на «столі» засвітилося двоє найбалакучіших соціал-демократів — Ігор Шурма та Нестор Шуфрич, говіркий «регіонал» Тарас Чорновіл та інші. Словом, виходив виразний антиющенківський дисбаланс, який «рухівцю» Михайлові Поживанову та ще кільком політологам врівноважити було явно не під силу.

      «Круглий стіл» прокотився кількома актуальними для України темами: від нового уряду до майбутніх виборів. Опозиціонери звично критикували владу, й іноді взагалі складалося враження, що вони прийшли на організований росіянами «круглий стіл», щоб «наябедничати», яка погана українська влада, тож, мовляв, і дружити з нею Москві треба обережно. Оце — обговорення українсько-російських стосунків — якраз і різонуло по серцю найбільше.

      Приміром, Сергій Марков заповзявся розповідати про геополітику. З його слів можна було зробити висновок, що Росія бачить Україну не стільки повноцінним сусідом, скільки засобом свого геополітичного утвердження. Супроти кого, й думати не треба — ясна річ, на противагу Америці. Бо саме там, у Вашингтоні, на думку Маркова, закопане коріння багатьох кадрових призначень в українській владі. А особливо — «зовнішньо-оборонний блок, який, здається, перебуває поза компетенцією суверенітету України», і «не стільки призначається, скільки затверджується Президентом». На уточнююче питання, чи вплине поновлення в Міноборони та МЗС Анатолія Гриценка й Бориса Тарасюка на стосунки наших держав, Сергій Марков, не моргнувши, відповідає: «Так, я бачу загрозу російсько-українським стосункам».

      Такі словесні подарунки від російських посланців, які господарювали в «Русі», українці «проковтнули». Частина журналістів, щоправда, одразу пронюхала, що до чого, і подалася геть (там же й фуршет був). Інші ж узялися за збирання коментарів для своїх потреб, здебільшого — щодо формування нового уряду.      А з політиків тільки Михайлу Поживанову із фракції НРУ вистачило снаги гальмонути «речників» Росії. «Мені з одного боку приємно, що наші сусіди допомагають нам проводити «круглі столи», — зазначив за «столом» нардеп. — Але хотів би дуже застерегти — щоб це не пішло далі. Тому що той вплив, який був під час президентської кампанії з боку Російської Федерації... її роль була дуже сильною і негативною».

      Однак Сергія Маркова, який був ще й ведучим, ніскілечки не пригнічував антиющенківський крен. «Перше слово — тим, хто нас підтримує», — пояснював він політику «круглого столу» в кулуарах. А тепер питання до читача: і чому після подібних «круглих столів» згадується Шевченкове «Кохайтеся, чорнобриві...»?