Відповідальна — НСНУ

      Станом на вчорашній обід (а пiсля вiвторка нових призначень у Кабмiнi бiльше не було) в уряді працювало одразу десятеро членів партії «Народний союз «Наша Україна». До голови центрального виконкому НСНУ, Прем'єр-міністра Юрія Єханурова додалося ще дев'ять «НСНУшників». Причому посади в Кабміні здобули далеко не останні в партії люди: наприклад, віце-прем'єр Роман Безсмертний (голова ради НСНУ) або міністр Кабміну Богдан Буца (перший заступник голови виконкому). Ба більше, із чотирьох керівних посад в уряді (п'ятого, тобто «звичайного» віце-прем'єра наразі ще не призначено) члени НСНУ займають одразу три крісла — сам Єхануров, Безсмертний, а ще — перший «віце» Станіслав Сташевський (член ради партії). Міністрами стали також члени президії ради «Народного союзу...» Віктор Тополов (вугільної промисловості) та Юрій Павленко (у справах сім'ї, молоді та спорту) і члени ради НСНУ — Володимир Шандра (промислової політики), Іван Плачков (палива та енергетики України), Віктор Балога (з питань надзвичайних ситуацій) та Павло Ігнатенко (охорони навколишнього природного середовища).

      При цьому треба зважити на те, що кількість «НСНУшників» в уряді може зрости, адже центральний орган виконавчої влади до кінця ще не сформований, і кілька міністрів ждуть свого призначення.

       А серед них теж є кілька членів НСНУ: поновитися на посадах, скажімо, сподіваються екс-міністри юстиції (Зварич) та транспорту (Червоненко).

      Зрозуміло, що найпершу скрипку в уряді відіграватиме саме «партія влади». І тепер, можливо, це словосполучення варто писати без лапок. Бо в попередньому кабмінівському «призові» НСНУ мала 9 голосів проти 23. Ця «дев'ятка» навіть створила подобу парламентської фракції і об'єдналася в уряді в окрему групу. Тепер же можна очікувати на формування «чистої» «кабмінівської більшості». При тому, додамо, рейтинг «Нашої України» серед виборців — лише близько 10 відсотків.

      Звісно ж, багато хто звинуватить нову владу в повному перехопленні уряду на себе і відмові від суттєвих коаліцій (участь соціалістів та одинаків із НРУ й УНП не рахується). Але водночас як позитив хотілося б відзначити один суто політичний нюанс. Формування більшої частини уряду на базі однієї партії — це прототип того Кабміну, який ми можемо побачити вже незабаром, після вступу у дію політичної реформи. Тоді комплектувати уряд буде правляча коаліція, яка переможе на виборах до ВР. Вона бере на себе відповідальність за стан справ у державі, працює, а виборець потім ставить їй оцінку на наступних виборах. І якщо щось у роботі Кабміну не влаштувало — бувай здоровий, а коли все добре — будь ласка, продовжуй роботу. Недарма ж і Роман Безсмертний, коли в минулому Кабміні було сформовано «фракцію» НСНУ, казав, що «тут... є момент відповідальності партій за представників у владі і представників влади від партій за реалізацію програми партій». Словом, подивимось — і оцінимо.

      Відтак нас чекає цікава картина. Тепер уряд можна ототожнювати з НСНУ. Кожен вдалий чи невдалий рух Кабміну відіб'ється на політичному рейтингу не так Прем'єра, як його (і Президента) партії. Тим більше що з демаршем Юлії Тимошенко у нас з'явилася доволі пильна та амбітна опозиція. Ющенко ж, ставлячи по максимуму на НСНУ, певною мірою ризикує не лише партійним реноме, а й своїм. Адже Віктор Андрійович лишається почесним головою «Народного союзу...»