Минуло лише два тижні після відкриття монумента страченим у роки Другої світової війни учасникам і симпатикам ОУН, а 1 листопада, в річницю проголошення ЗУНР, біля Будинку правосуддя в обласному центрі постав ще один — присвячений борцям за волю України в першій чверті ХХ століття. На основі пам'ятника, увінчаного фігурою безіменного січового стрільця, — барельєфи визначних галицьких державотворців того періоду: Євгена Петрушевича, Костя Левицького, Левка Бачинського та Дмитра Вітовського.
Новий пам'ятник — черговий подарунок 73-річного Володимира Войцюка, котрий, вийшовши на пенсію після вчителювання у рідному Єзуполі Тисменицького району, поїхав у США, де мешкала його мати. Відтоді колишній радянський педагог підмітає вулиці Нью-Йорка, а зароблені в такий спосіб долари вкладає у спорудження пам'ятників на Прикарпатті. Його коштом у Єзуполі постали монументи Тарасовi Шевченку та Івану Франку і два — в Івано-Франківську — видатному українському вченому-пасічнику Петру Прокоповичу та на честь 85-річчя ЗУНР.
Свою неординарну подвижницьку діяльність Володимир Войцюк, котрий навідався на Прикарпаття, аби передати землякам четвертий монументальний подарунок, пояснив прихильністю до нього Господа Бога і стійкістю побратимів-підпільників. Рiч у тiм, що наприкінці Другої світової війни він вступив у Єзупільський осередок молодіжної організації ОУН, членів якого здала енкаведистам молода провокаторка. Володимир залишився на волі, бо навчався у Станіславському педінституті і не потрапляв «сексотці» на очі, а товариші на допитах не видали. Вони відбули за Україну тривалі строки ув'язнення, а пан Войцюк тепер пам'ятниками віддає їм і Богові свої «борги».