«Донецьких» треба вчити, як в Українi жити

      ...Наступна сесія Донецької міської ради розглядатиме питання про перейменування тутешньої вулиці імені ХVIII партз'їзду. Депутати одностайно голосуватимуть за нову назву вулиці — імені I зірваного з'їзду...

      Такий анекдот зараз розповідають у громадському транспорті обласного центру.

«Очень добровольно!»

      У тому, що з'їзд «Нашої України» в Донецьку так і не відбувся, схоже, абсолютно немає нічого дивного. А чого ще чекати від регіону, мешканців якого за останню п'ятирічку скрутили в баранячий ріг і перетворили на покірний електорат? Бо хіба не Донеччина на президентських та парламентських виборах «тіпа» одностайно віддавала голоси за принципом «Якщо голосують обома руками, значить, вони зв'язані»? І що: хтось після цього поніс кримiнальну чи бодай адміністративну відповідальність? Навпаки — колишній керівник області очолив Кабмін і тепер всерйоз замислюється про свій перший строк, але вже на президентськiй нивi. А його підлеглі, які залишилися в області, маючи такий «дах», тепер отримали такі можливості, про які колись могли тільки мріяти. Отож.

      Їй-бо, таку величезну кількість, м'яко кажучи, підпилих молодих людей не доводилося бачити навіть на домашніх футбольних матчах «Шахтаря». Та на стадіоні навіть п'янезні вболівальники розсідаються таки на своїх місцях. У даному ж разі — вже iз самісінького ранку зал палацу «Юність», орендований «Нашою Україною» для проведення з'їзду, виявився заповнений по вінця «добровольцями». Причому, судячи з їх поведінки, складалося враження, що людей привезли сюди ще звечора.

      — Десь о сьомій ранку я вийшов на сцену і спробував до них звернутися, — розповідає представник Київської організації блоку «НУ» Михайло Поживанов. — Що тут почалося! У мій бік взялися жбурляти огірки, помідори, пластикові пляшки. Потім один із них запропонував послухати, що ж я скажу. Його відразу кинулися бити. Хтось за нього заступився — відлупцювали й того. Звісно, міліції в цей час ніби в природі не існувало...

      Навколо палацу теж усе було «схвачено». У парку, немов на автостанції, купчилися автобуси з трафаретами «Пропуск. Акція 31.10.», а їх пасажири з багатьох міст області, зважаючи на прохолодну погоду, грілися традиційними методами — палили багаття під деревами й пили горілку в кущах. А потім йшли на зміну тим, хто кількатисячним натовпом оточили головний вхід до «Юності».

      У цей же час, тобто посеред робочого дня, багатолюдний мітинг протесту проти проведення з'їзду відбувався й біля приміщення обл-адмiнiстрацiї, ще один агресивний натовп став пікетом біля виходу з аеропорту. А про причини неабиякої політичної активності донеччан здогадатися неважко. Як колоритно висловилася одна з пікетчиків, вони прийшли сюди «очень добровольно». Ще б не прийти — студентів та учнiв тутешніх вузів і ПТУ цього дня зняли із занять, мешканцям міст області, яких звозили автобусами, заплатили по 40 гривень добових, а з тутешніх підприємців за кілька годин тупцювання в пікеті гарантували три дні не брати ринковий збір (подібною інформацією завсідники базару ділилися ще за день до «акції»).

      — Я розумію тих же мешканців Макіївки, які приїхали сюди за 40 гривень, — каже народний депутат від «НУ» Микола Томенко. — Бо Янукович довів шахтарські містечка до такого стану, що за ті ж гроші люди готові будь-який плакат тримати. Та ми повинні бути готові й до таких методів. Хоча, звісно, дещо стало несподіваним, бо публічно міська й обласна влада гарантувала проведення з'їзду, а зранку зал орендованого нами палацу виявився забитим п'яними молодиками.

      До речі, був у цей день курйозний момент, коли тутешні керівники несподівано для себе на собі відчули активність «добровольців». Опівдні до палацу «Юність» приїхали голова облдержадміністрації Анатолій Близнюк та прокурор області Віктор Пшонка. Наелектризований і добряче підігрітий спиртним натовп, помітивши автомобільний кортеж, миттю взявся освистувати і словесно таврувати прибулих. Що ще раз доводить: більшість з пікетувальників навіть до пуття не знали, кого треба голосно засуджувати.

Моя «хата», моя область, я й холуй?

      Місцева влада потрапила у непросту ситуацію не тільки у згаданому випадку. Приміром, якщо кількатисячні натовпи ще можна спробувати пояснити «очень» добровольцями, то причетність керівників до встановлення вночі на вулицях величезних бігбордів з карикатурним зображенням лідера «НУ» не викликає сумнівів. Без спецтехніки та місцевої влади встановити подібну графічну й друковану нісенітницю просто неможливо. І в цьому випадку керівникам, мабуть, важко буде відбутися відомим «моя хата скраю...»

      Тепер немає сумнівів — шабаш, що з ранку коївся у місті, мав одну мету — не допустити прибуття в Донецьк Віктора Ющенка. Бо куди прибувати? Орендований зал заповнений бозна-ким, аеропорт блокований, на вулицях мітинги. За подібних умов про проведення з'їзду вже не йшлося, й опоненти лідера «НУ» готувалися робити черговий крок — повідомляти, що Віктор Ющенко не наважився летіти в Донецьк і кинув напризволяще тут делегатів з'їзду, які з відомих причин опинилися в непростій ситуації.

      Утім у Борисполі, попри рішення про відміну з'їзду, було зроблено єдино правильний вибір — літак піднявся в повітря і взяв курс на Донецьк. Та навіть тоді ще не було гарантії, що Як приземлиться за місцем призначення — у цьому переконався народний депутат Євген Червоненко, який перебував у диспетчерській. А далі, з горем пополам збивши замки із заварених воріт виходу аеропорту і прорвавши кільце підпилих петеушників, київська делегація попрямувала... прямісінько до апартаментів керівників області.

      Голови обласної ради та облдержадміністрації Борис Колесников і Анатолій Близнюк, а також міський голова Донецька Олександр Лук'янченко, схоже, не чекали такого повороту подій і під час зустрічі почували себе трохи не в своїй тарілці. Спроби пояснити власне бачення ситуації виглядали не зовсім переконливими, а в деяких випадках донецькі керівники взагалі просто мовчали й іноді трохи нагадували школярика з класичної картини «Знову двійка».

      — Те, що бачимо в Донецьку, — звернувся до принишклих господарів Віктор Ющенко, — є прикладом того, як людська честь, людські якості і демократія поставлені на коліна. Безумовно, організатором цього є влада. Безумовно! На мій погляд, це вже є офіційна позиція влади.

        На підтвердження своїх слів лідер «Нашої України» зачитав спеціальну «інструкцію» протидії, що віддрукована на Банковій, 11 й адресована керівникам областей. І що ж? Як часто вже бувало, донеччани не тільки виконали столичні настанови, а й перевиконали. Приміром, ось цей пункт — «підготувати групу «статистів» для заняття ними якомога більшої кількості місць у залі». Втім, на тверде переконання Віктора Ющенка, перевиконали в Донецьку того дня й інші «заповіді».

      — Не є великим питанням дати можливість делегації, яка приїхала з Києва, відчинити хвіртку аеропорту, проїхати до залу й проводити тут засідання. Але цього ви як влада не забезпечили. Повірте, не стоїть проблема організації з'їзду. Проблема одна — як організувати дію проти тих провокацій, виконавцем яких ви є.

      Безперечно, найбільш брудною й цинічною стала провокація у вигляді біг-бордів з гострим нацистським «SS» — карикатура Ющенка в німецькій формі з підписом «чиssтоту нации!». Варто сказати, пересічні донеччани досить однозначно сприйняли нічну появу подібних зразків графічної підлості — обурювалися й плювали в бік тих, хто дав дозвіл на їх встановлення. Віктор Ющенко стримався від такої оцінки, однак теж висловився досить різко і влучно.

      — Мій батько Ющенко Андрій Андрійович, табірний номер 1136... за вас він сидів у фашистських таборах в Освенцімі! За вас, холуїв! Ви сьогодні вішаєте плакати, що він щось вам не доробив у Донецьку!? Хіба треба прокурору цілий день, аби дати правову оцінку тому, що висить, і зняти? Але він цього не зробить, бо у нашій країні є один прокурор і один суддя, прізвище якого, сподіваюсь, ви всі знаєте.

      Така деталь — центральні та київські телеканали ввечері показали сюжет iз реплікою про «холуїв», і вже наступних вихідних мешканці Донецька переповідали одне одному, що керівників області й міста було названо дуже співзвучним словом... І дуже розчаровувалися, коли чули справжню версію «характеристики».

Проти лому «Акції 31.10.» є прийоми

      Зрозуміло, київська делегація прибула на зустріч, за словами Івана Плюща, «шановної влади та шановних демократів» не тільки для того, аби висловити обурення а й змусити донецьких керівників утриматися від подальших провокацій і припинити безчинства.

      — Якщо у вас ще залишилися чесноти людей, які носять надзвичайно високий статус державного службовця, — звернувся до них Віктор Ющенко, — виконайте закон! Виконайте закон, і ми більше нічого не вимагаємо. Забезпечте правопорядок у тому місці, де проводяться відповідні зібрання, оскільки це у вашій компетенції.

      Слід сказати, переговори на високому (11-й поверх приміщення облдержадміністрації) рівні таки вплинули на подальший перебіг подій. Вплинули позитивно. Пристрасті біля «Юності» потроху почали спадати, і за цих умов делегати й прихильники «Нашої України» змогли провести мітинг через дорогу — біля готелю «Шахтар». У своєму виступі Віктор Ющенко насамперед переконливо спростував різноманітні нісенітниці про блок «НУ», з допомогою яких влада з останніх сил намагається не допустити консолідації українців, підступно й лукаво поділяючи їх на лівих та правих, україномовних і російськомовних, східняків та «бандер». А в зачитаній Іваном Плющем резолюції вкотре було підсумовано остаточне збанкрутіння теперішньої влади й оголошено про початок всеукраїнського збору підписів за обрання Президента України саме народом. Кандидатом на цю посаду названо лідера «НУ» Віктора Ющенка.

      Члени столичної делегації, які того ж вечора відлітали з Донецька, переконалися, що за час, проведений тут, їм таки вдалося змінити ставлення до себе. І хоча біля аеропорту ще трималися один за одного нетверезі юнаки, однак адміністрація вже не чинила таких відвертих перепон, як опівдні. Тому й з'явилася упевненість — на «донецьких» теж можна впливати навіть на їхній території. Особливо, якщо діяти запропонованими ними ж методами. Щоправда, опоненти потім починають обурюватися, скаржитися й скиглити в підконтрольних ЗМІ про зірваний замок на воротах аеропорту, збитий попіл на килимову доріжку, штовханину і навіть побиття секретарки в приймальні голови ОДА. І, звісно, при цьому «забувають» тих столичних «стратегів», які спланували й спровокували «діалог» на подібному моральному рівні і тепер мають всі підстави тішитись результатами давно перевіреної тактити «Розділяй і владарюй».

* * *

      Що там лаятися — політика брудна справа. Дуже добре знає про це й колишній керівник Донеччини, а тепер голова уряду Віктор Янукович, який он уже з телеекрана порадив своїм опонентам запасатися памперсами. Погодьтеся, таки знає чоловік, що каже.

      Однак мешканці області, які стали заручниками дикого політичного протистояння, запасаються іншим. Терпінням, само собою. А ще дровами, бо придбати вугілля у шахтарському краї в останні роки стало проблемою з проблем. А ще сухарями, бо, попри всі запевнення столичних та місцевих керівників, ціни на хліб вперто повзуть угору. А ще жалюгідними копійками, оскільки величезна заборгованість із зарплатні залишається нормою сьогодення. І при цьому нехитрому підрахунку ні-ні, та й згадують лайливим словом недавню подію — це ж скільки треба було вгатити коштів у «Акцію 31.10»! Тим більше що саме відсутністю грошей в області звично пояснюється низка проблем, які давно зачекалися свого вирішення. І, хтозна, може, вже й інших керівників.