Хіба що літературознавці, яких у нашій країні менше, ніж політичних партій, знають про існування двох варіантів цієї повісті. Перший «Бульба» вийшов у Гоголевій збірці «Миргород» у 1835 році, другий — у 1842-му. Перший Тарас Бульба не згорів на ляському вогні. І в першому «Тарасі Бульбі» Микола Гоголь ще не виступав політтехнологом російської імперської ідеї.

У новий сезон київські театри ввійшли чи ще входитимуть кожен по-своєму. Хтось — «Колесо», Театр драми і комедії на Лівому березі — стрімко, так і не дочекавшись закінчення відпусток та закриття дачного сезону. Хтось — повагом, з детальною прес-конференцією, звітом-планами, новинами з-за лаштунків — тут треба згадати Театр імені Франка, який і про гастролі розповідає охоче, і про плани, часто навіть такі, що існують на рівні ідеї, також. Не вийшло «по-людськи» презентувати новий сезон у Національної опери: прес-конференцію було заплановано в той самий день, коли Президент оголосив про відставку уряду. Із зрозумілих причин спілкування з пресою було скасоване, хоча розпочали, як і планували, 14 вересня. У п’ятницю виставою «У полоні пристрастей» свій 80-й сезон відкрив Театр імені Лесі Українки — його новиннєво-скандальний шлейф виявився настільки довгим та цікавим широкій громадськості, що творчість несправедливо була відсунута ближче до задника. На черзі — Молодий театр. (Щоправда, його шанувальникам доведеться набратися терпіння: ремонтні роботи ще тривають. І хоча відкриття заплановано на 11 листопада, цей приємний день, мабуть, доведеться змістити ближче до Нового року). Словом, мало-помалу театри повертаються до активної форми існування.