«Провокатор» проти «Підбурювача»

      Позавчора під вечір народному депутату Григорію Омельченку нарешті дали слово. Слово, яке всім було відомо, але яке мало хто хотів чути з високої парламентської трибуни. Йдеться про звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань розслідування причин та обставин убивства журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова, посягання на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича та фактів порушень державними діячами Конституції і законів України. Комісії, яку Омельченко дотепер  очолював. Бо, прослухавши звіт, нардепи припинили її існування.

      Свої висновки i результати комісія, створена три роки тому, могла оголосити раніше. Але за часів Кучми це було неможливо, не все так просто виявилося i за нової влади, хоча заступник голови комісії Юрій Луценко став головним міліціонером країни. I не дивно, що спікер Володимир Литвин під час звіту був відсутнім у парламентській залі.

      У звітi переважно йшлося про Георгія Гонгадзе. Журналіста було вбито, i відповідно до кримінально-процесуальної класифікації  цей злочин має наступних учасників: підбурювач, посібник, організатор і виконавець. Григорій Омельченко заявив, що їхня комісія встановила це, проаналізувавши всі докази. Висновок для декого невтішний, адже всі 12 членів комісії вважають спікера Володимира Литвина підбурювачем до вчинення злочину, його дії кваліфіковано як такі, що передбачені ст. 27 та ч. 3. ст.146 ККУ — підбурювання до організації викрадення організованою групою осіб за попередньою змовою, що призвело до тяжких наслідків (смерті). З плівок Мельниченка, які комісія вважає справжніми (посилаючись на міжнародні експертизи, перевірку самого майора на детекторі брехні i нещодавню заяву екс-голови СБУ Олександра Турчинова про автентичність записів) витікає, що тоді ще голова президентської Адміністрації Литвин регулярно ознайомлював Кучму з творчістю Гонгадзе i налаштовував його проти журналіста. Підбурювачем кваліфіковано й екс-голову СБУ Леоніда Деркача.

      Організатор викрадення — тодішній Президент Леонід Кучма, а організатор нижчого рівня, який виконував наказ, — покійний міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Але, за даними Омельченка, Кравченко хоча й почав стежити за Гонгадзе, регулярно доповідаючи Кучмі про роботу своїх майже 30 «орлів», але «не хотів відразу йти на злочин». Ці висновки ще у 2002 році комісія направляла Генпрокурору Піскуну, згодом Васильєву i знову Піскуну. Реакції не було. Тож пан Омельченко запропонував парламентарiям висловити недовіру Піскуну, що означатиме його автоматичну відставку. А ще — звільнити Литвина. Мотиви — Генпрокурор затягує справу, а спікер — підбурювач i крапка. Але крапку депутати поставили в існуванні самої комісії: 342 голоси — «за». Звіт Омельченка взяли до відома, а матеріали рекомендують знову передати до ГПУ. А щодо можливості звільнення Піскуна i Литвина — не все так просто, бо закон вимагає спеціальної процедури. Щоб відкликати Литвина з посади, треба зібрати 150 підписів народних обранців, заслухати його звіт і таємно проголосувати. Без звіту неможливо звільнити i Генпрокурора.

      Водночас Святослав Піскун висловив сумнів, що матеріали, які СБУ передала до ГПУ ще за каденції Турчинова, є записами Мельниченка, отже, результат нового звернення Омельченка на Різницьку можна спрогнозувати. А ось Володимир Литвин досить емоційно відреагував на звинувачення його в підбурюванні до вбивства Гонгадзе. Звіт комісії він вважає намаганням «перевести стрілки» від справжніх замовників убивства.

      «Це штатні провокатори, які звинувачували багатьох попередніх і нинішніх людей, і будуть звинувачувати майбутніх», — не залишився в боргу перед Омельченком спікер. I запитує: хто організовував прослуховування в кабінеті Кучми, хто допоміг утекти Мельниченку за кордон і супроводжував його, хто монтував плівки? На його думку, саме серед провокаторів i слід шукати замовників злочину.