Український патріот бурятського походження

21.09.2005
Український патріот бурятського походження

За даними «УМ», Президент знову внесе кандидатуру Єханурова на затвердження парламентом. (РЕЙТЕР.)

      Арифметичні підрахунки, які тривали у вищих кабінетах і на «вищих» дачах цілу ніч, учора зранку перенеслися під «купол» Верховної Ради. Додавали-віднімали потенційні депутатські голоси за кандидатуру Юрія Єханурова аж до самого голосування. Але політична арифметика — це вам не «єдіножди одін — одін» фонвізінського Митрофанушки. І в тому, що до цієї науки треба застосовувати зовсім інші правила, і парламентарії, і в.о. урядовців, і Президент учора переконалися особисто.

      Бо ще за 5 хвилин до голосування проющенківські сили були переконані, що вже до вечора Єхануров офіційно формуватиме уряд: йому «давали» «прохідний результат» із хай дуже скромним, але все ж таки запасом у 5—10 голосів. Але замість «підрахованих» 230—240 голосів на табло, як насмішка, висвітлилося: «за» — 223. В. о. Прем'єр-міністра не вистачило лише три голоси для того, аби «повноцінно» очолити новий уряд. Особлива іронія долі полягала в тому, що саме трьох парламентаріїв-«нашоукраїнців» того дня у залі не було з поважних причин (відрядження або лікарняного): картки Юрія Ключковського, Миколи Жулинського та Степана Давимуки були заблоковані.

      Заблокували на вимогу фракції Блоку Тимошенко і «голоси» відсутніх у залі Зареми Катушевої, Георгія Крючкова, Валентина Матвєєва і Володимира Броннікова, але з огляду на їхню фракційну приналежність (перші троє — комуністи, останній — «регіонал») на результат голосування по внесеній Президентом кандидатурі Прем'єра це навряд чи дуже вплинуло.

      Не допомогло Юрію Єханурову навіть те, що перед голосуванням парламентське військо його потенційних прихильників поповнилося чотирма нардепами: Лев Глухівський, Володимир Ступак, Олександр Марченко та Микола Поровський пройшли до ВР по списку блоку «Наша Україна».

      Спершу сесійна зала заслухала, як і було домовлено на погоджувальній раді керівників груп і фракцій, інформацію Держкомстату про здобутки (чомусь здалося, що їх мало) та втрати (чомусь здалося, що їх аж надто багато) української економіки за той час, поки нею розпоряджався уряд під керівництвом Юлії Тимошенко. Після цього, щоб парламентарії могли на свіжу, тобто навпаки, на завантажену новою інформацією голову обговорити ситуацію й порадитися щодо подальшого голосування, спікер оголосив перерву.

      Тим часом до парламенту під'їхав Президент. Після насиченої цифрами й закликами промови Віктора Ющенка, щиро кажучи, навіть доти скептично настроєна авторка цих рядків майже повірила в те, що Юрій Єхануров справді ще того дня стане Прем'єр-міністром. Звісно, нардепи слухали главу держави з різними почуттями й коментарями. Особливо показовим, мабуть, можна вважати приклад дружини «політично переслідуваного» «біженця», екс-«губернатора» Київщини Анатолія Засухи, який, кажуть, зараз відсиджується десь у Росії. Тетяна Засуха за період депутатських канікул дуже схудла (чи то за чоловіком так тужить, чи то було більше часу на спортзал і тренажери), що яскраво підкреслювала обтягуюча сукня із дуже звабливим декольте, і виглядала просто чудово. А до Верховної Ради, де тепер буває не часто — хіба як треба виголосити чергову промову на захист «гнаного» супружника, прийшла, схоже, передусім для того, аби послухати Ющенка. Його промову пані Тетяна, сидячи поміж есдеків (об'єднаних), активно коментувала, а коли дійшло до слів: «Я як Президент вам гарантую, що не допущу політичних репресій, політичних переслідувань», аж підскочила на місці й грюкнула обома кулаками по столу. А щойно Ющенко договорив, встала й пішла геть із залу. До слова, виступ Юрія Єханурова, який зійшов на трибуну одразу після промови Президента, ніхто вже не слухав: усі обговорювали сказане попереднім промовцем. А дарма, адже Юрій Іванович добре підготувався. І про економічні плани розповів, і про політичні. Тобто швидше аполітичні, бо запевнив, що його уряд більше працюватиме, ніж розповідатиме про свою роботу народові (закид у бік попереднього Кабміну, який, на погляд декого, аж надто багато уваги приділяв самопіару). Перейшовши випадково на російську, у відповідь на обурену репліку з цього приводу Павла Мовчана запевнив, що свою державу, тобто Україну, любить і шанує. «Я — український патріот. Українець бурятського походження», — наголосив Єхануров. І пообіцяв «слухати всіх» і в політичні суперечки з розборками навколо того, хто де був (у якій партії, за яку силу) не встрявати. «Брежнєв у нас у Дніпропетровську завів моду: з усіма треба цілуватися», — пожартував кандидат у Прем'єри.

      Але палкі поцілунки у стилі Леоніда Ілліча подобаються не всім. Соціал-демократи (о), наприклад, укотре оголосили, що за Єханурова не голосуватимуть тільки тому, що його вніс ЦЕЙ Президент. Ігор Шурма від імені фракції СДПУ(о) плюс до цього ще й зауважив у відповідь на відповідні слова Ющенка, що «соціал-демократи в ліс не ходили, грошей не брали і не давали». До речі, саме есдеки, як з'ясувалося, вивісили на президії розтяжку з написом «Геть корупцію з влади». А от папірець скромного формату А 4 із препоганої якості фотографією Юрія Єханурова, який обіймається з Леонідом Кучмою, на трибуну причепили вже БЮТівці. Щоправда, цей аркуш із написом «Нас зрадили» провисів недовго — його бридливо зняв «нашоукраїнець» Микола Катеринчук.

      «Регіони України» вустами Раїси Богатирьової також дали надію на хай, звісно, і не позитивне, але принаймні не жорстко негативне голосування своєї фракції. Зрештою, майже таким воно й вийшло... Наскільки це було можливо. Втім, як виявилося, «золота акція» належала не лише «Регіонам», а й фракції «Реформи і порядок», з якої «за» проголосувало лише шестеро нардепів, і навіть «Єдиній Україні» Богдана Губського, який, схоже, діє за принципом «хоч розірвися» — і Ющенка хвалить, і Тимошенко, і тому обіцяє підтримку, й тій...

      Голосування інших фракцій жодних несподіванок не принесло. Що ж, цього разу не вийшло. Чому і хто в цьому винен, обговоримо іншим разом.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Учора після провального голосування за кандидатуру Єханурова у парламенті було створено одразу дві тимчасові слідчі комісії. Одна з них займатиметься розслідуванням фактів, викладених у заявах Зінченка, Турчинова, Томенка, Притики (голови Вищого господарського суду). За відповідну постанову проголосувало 217 народних депутатів, при тому що для створення комісії потрібно 150. Головою комісії є нардеп Володимир Заплатинський (позафракційний, хоча його партійність на сайті Верховної Ради вказана така — СДПУ(о)), його заступником обрано Михайла Добкіна (фракція СДПУ(о)).

      Інша комісія  створена для перевірки інформації про фінансування Борисом Березовським виборчої кампанії Віктора Ющенка. «За» створення ТСК проголосував 231 народний депутат. Головою комісії обрано комуніста Юрія Соломатіна.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>