Кількарічний досвід парламентських слухань достеменно виявив доцільність цієї форми роботи вищого законодавчого органу. Питання розглядаються, в переважній більшості, аж дуже злободенні. Схрещення думок професіоналів під час обговорення практично завжди є гранично гострим. Тобто позапарламентському загалу є що сказати. Ось тільки депутатський корпус часто-густо представлено під час слухань одиницями, і це досить дивно. Бо ж під час слухань парламентарій, якщо він не є спеціалістом в певній галузі, може отримати квінтесенцію, згусток бачення спеціалістів iз проблеми, що розглядається. І це допомагає йому виробити свою точку зору в цій сфері.

Сьогодні Верховна Рада голосуватиме за кандидатуру Прем'єр-міністра, внесеного до парламенту навзамін «вигнаної» Юлії Тимошенко, — Юрія Єханурова. Здавалося б, Юрій Іванович — чи не найменш одіозна персона з-поміж реальних кандидатів на прем'єрство в таборі Ющенка, і він мав би викликати найменше спротиву в стані опозиції — чи то «регіоналів», чи БЮТівців. Однак ще вчора сумнівів у тому, що Єхануров пройде, не бракувало. Його шанси оцінювали як 50 на 50. Для того щоб стати Прем'єром, нинішньому в.о. треба було заручитися підтримкою частини опозиції.